Facebook

Показ дописів із міткою Карта Сталого Побиту. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Карта Сталого Побиту. Показати всі дописи

неділю, 18 вересня 2016 р.

Прохання про пришвидшення розгляду справи (PROŚBA O PRZYSPIESZENIE ROZPOZNANIA)

7. Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;

8. бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.

(Від Матвія 7:7,8)

Дуже просто і логічно звучить це твердження. Людством, й українським розумним та багатостраждальним народом в тому числі, винайдено багато подібних тверджень типу "подія-наслідок" висновків. Більшість з них на підставі досвіду, котрий, як відомо, є різного роду. Великі мудрості, навіть, навіть представлені в формі анекдотів. Мій співробітник-болгарин, жартівник по життю, розповів анекдотичну притчу про чоловіка, котрий завжди просив Бога, аби той допоміг йому виграти у лото. Бог за якийсь час такого роду "молитв" не витримав й запропонував йому хоча б купити білет для початку.

Хто пробровзив більше головної сторінки мого блогу, знає, що моя справа отримала форми складності завдяки некомпетентності інспектора, що було доведено виграним odwołaniem. Але втрату четвертого виміру, часу, нічим не компенсуєш. Мені призначили стандартних 4-и місяці повторного розгляду справи, що виглядало нелогічно логічним рішенням. Бо справа повернулась на повторний розгляд, але велика частина висновків не припинила своєї дії. Тому мною було вирішено скористатись правом просити пришвидшити розгляд. Моє бажання схвалила пані Ізабела Шевчик, директор відділу у справах іноземців:

Чи можна прискорити розгляд заяви про легалізацію проживання? Зрештою, люди мають різні життєві ситуації, пов’язані, наприклад, з роботою, родиною чи здоров’ям близьких.
Формально можна подавати прохання про прискорення розгляду справи із зазначенням відповідних аргументів. Після розгляду заяви іноземець повинен отримати відповідь, чи його запит буде схвалений, а якщо ні – то чому. Кожен випадок відрізняється і розглядається окремо. 
Izabela Szewczyk, Dyrektor Wydziału Spraw Cudzoziemców
Джерело: Газета “Наш вибір” №51, 2016, с.16

Якщо Ви теж помітили тональність з котрою була зроблена відповідь, можете аналогічно дійти висновку, яка доля спіткає більшість прохань такого роду.

Фактично, в різних випадках в Польщі можна просити про пришвидшення розгляду тієї, чи іншої справи. Ефективність буває різною. Часто парадоксальною, як от у пані: розгляд 2-ох різних земельних справ з і без цього прохання тривав 4-и місяці.

Я теж двічі писав подібне прохання. Вперше скористався правом ще при розгляді мого odwołania. Щоправда, написав його не в поданій нижче формі. Відповіді на нього я так і не отримав. По тому часі справа протривала ще добрих 2-а місяці.

Отож, здійснив я черговий візит до пані юриста Agaty (дай їй, Боже, здоров'я!) з Fundacja dla Somalii. Вона й поділилась зі мною взірцем "прохання про пришвидшення". Його скрін та посилання на файл для спільного доступу нижче:
Prośba o przyspieszenie
Безпосередньо документ

Все досить зрозуміло. Лише додам, що шапка у моєму випадку мала вигляд "PROŚBA O PRZYSPIESZENIE ROZPOZNANIA
WNIOSKU O UDZIELENIE ZEZWOLENIA NA POBYT STAŁY", а саме обґрунтування свого прохання вписуємо у розділі "Uzasadnienie". Моє обґрунтування було написане в такому стилі, котрий не втратив логічного змісту, але набув співчутливо-спонукальної форми.

Цього разу, при повторному розгляді моєї справи, не можу стверджувати, що моє прохання дало ефект, але, якщо б я його не надіслав їм, то не було б підстави пришвидшення з юридичної точки зору. А так, рівно за місяць отримав свою довгоочікувану децизію на право постійного перебування в Польщі. З чим себе коханого і вітаю! Дякую.


UPDATE [2016-12-01]:
Сьогодні в чергове переконався, що це прохання працює. Нікому, звісно, невідомо, що минулого тижня я подав wniosek на свою дружину на карту на czas oznaczony за схемою połączenie rodziny. Так от, сьогодні до мене зателефонувала пані інспектор і повідомила, що, оскільки я написав прохання про пришвидшення, то після формальних перевірок, котрі зазвичай займають близько місяця часу, вона подасть проект рішення своїй керівничці. Так-що, вона працює.

UPDATE [2016-02-25]:
А от з дітьми поки-що не спрацювало - майже два місяці минуло від часу складання заявок, я ніхто ні не зателефонував, ні статус не змінився на сторінці перевірки статусу справи. Інспектор інспектору не рівня.

вівторок, 13 вересня 2016 р.

Закінчення епопеї з kartą stałego pobytu

УВАГА! В спосіб підтвердження в минулому польського громадянства предків, але без підтвердження польської національності, Kartę Stałego Pobytu вже не отримати

Сьогодні отримав позитивне рішення, майже 14 місяців після складання заявки, місяць після написання прохання про пришвидшення справи та два місяці до попередньо встановленої дати видання децизії при повторному розгляді справи. Отже, теоретично воно діє, або обставини так склались.

Питали мене сьогодні на роботі "jak odczuwasz się?"... "zmęczonym..." odpowiedziałem.

To be continued...

UPDATE [2016-10-30]:

Decyzja o Pobyt Stały
Тут можна звантажити збільшене зображення.

Майже два місяці не було можливості підбити підсумок моєї затяжної справи. За цей час з'їздив на "заходні українські креси" - польські Карпати, а саме "бойківщину", "всходні польські креси" - додому (так ми з моїм польським колегою обмінюємось не смішними жартами, але так краще, ніж лоби розбивати) та закласти działalność gospodarczu (зробив це сайт три дні тому, ще чекаю рішення, бо іноземець, перевіряють, бач, законність перебування в Польщі тощо). А ще готую документи на kartę na czas oznaczony для моєї половинки за схемою połączenie rodziny, повторне отримання шенген віз моїм дітям, як онукам переселенців (бо перша була тільки на рік і завдяки помилці мого інспектора та тривалій епопеї з моєю картою нам не вдалося вкластись зі складанням wniosku), та подання заявок на kartę stałego pobytu дітям. Це тільки перелік запланованих справ, а прихована маса роботи, тільки частину котрої зроблено.

Тепер стосовно самої суті. Хочу підвести підсумки. Тривалий час крутив текст в голові й, як завжди у мене трапляється, імпровізую.

Сам факт отримання мною zezwołenia na pobyt stały na terytorium RP не переконав мене на 100%, що нащадки переселенців можуть його просто отримати. Тому, дещо відчувається осад від того, що теоретично міг когось підштовхнути до дій без впевненості у результаті. Але з іншого боку багато, а то чи й не більшість речей, людей робить без впевненості у кінцевому результаті. Взяти хоча б одруження. Як зараз пам'ятаю, як гірко плакала моя мати у один з найщасливіших днів мого життя - одруження. Я тоді геть дивувався "WHY!?". Тепер, маючи двійко дітей і завжди думаючи про їхнє майбутнє, починаю потроху збільшувати відсоток розуміння. Адже це в якійсь мірі лотерея, не тільки від самої людини залежить, але і від якогось випадку, події, "ефекту метелика" тощо. А нам залишається молитись та сподіватись на якомога оптимальніший варіант. Отож, ніхто нікому не каже, що сам факт одруження призводить до щасливого життя, але мало хто відмовляється від цього лотерейного квитка. Тому, прошу віртуальне каміння в міг блог не кидати, якщо комусь не вдасться отримати бажаний результат. Скажу лише, що мені це вдалось і без жодних домовленостей, як це прийнято в Україні, що ще більше тішить. Підозрюю, що це коштувало мені трішки здоров'я, втраченого часу, грошей, але отриманий досвід та переосмислення великої кількості життєвих речей підштовхнув мене нових звершень, про які я в Україні міг тільки мріяти. Бо багато з того, що можна тут зреалізувати, там ще, навіть, не на стадії проектування. Це, наче, як сентиментальний погляд з майбутнього у минуле. Така собі фантастика в реальності. Машина часу, котрою вдалось скористатись. Але, як і кожен механізм, вона на чомусь працює, щось споживає. В моєму випадку вона трансформує сліпу любов до України у прагматичну ніжність. Не найгірший механізм, як на мене.

А тепер коротко про факти:
1. Я не мав ЖОДНОГО документу, в котрому була б написана польська національність моїх дідуся та бабці;
2. Моя двоєрідна сестра отримала pobyt stały на підставі всіх тих самих документів, що і я мав;
ЗАУВАЖЕННЯ: Я додав ще довідку про переселення з Львівського архіву, де були вказані українські національності. Є у мене невеличка непідтверджена підозра стосовно впливу цього документу на психіку мого інспектора. Не хочу перекинути провину з себе, але мені порадила додати цей документ кузина. Сьогодні я б цього не зробив, а тоді я був за неї менш обізнаний.
3. Після відмови я подав "вньоски" до Жешува та  отримав 2-і "децизії", котрі підтверджували їх польське громадянство станом на 1939-09-01;
4. На момент складання заявки я офіційно працював, хоч це не завадило інспекторові генерувати відмову, тому сплив мінімальний.
5. Як я вже аналізував в одній зі своїх публікацій - закон, котрий прописує процедуру отримання посвідки на проживання в Польщі, прямо не забороняє, не обмежує в її отриманні таку категорію громадян, як я з моєю кузиною. Бо справи давні й не усі поляки можуть підтвердити польську національність своїх пращурів. Інша справа зі законом про Карту Поляка, де категорію переселенців чітко викреслили. Підозрюю, подібна зміна в найближчому майбутньому торкнеться і закону про іноземців, що регламентує отримання stałego pobytu за походженням. Але ще є час, а, може, і не буде такої зміни. 

Суб'єктивні фактори не наводжу, бо на то вони й суб'єктивні.

Гадаю, короткий тезисний висновок є достатнім для виваження усіх за та проти. Хто проти, прошу аргументовано та в пристойній формі висловлюватись. Хто ж піде моїм шляхом - бажаю успіху та раджу запастись терпінням і не давати спокою ужендникам, як я робив після своєї відмови. Завжди потрібно контролювати їхні кроки, переконуватись, що заяви дійшла, що документ доданий до справи, що лист висланий і на вірну адресу - все, що стосується справи. Дзвоніть до них, пишіть мейли, перевіряйте статус через інтернет, надсилайте листи поштою. Це ще й буде +1 до карми і покаже, що Вам не байдуже, а навпаки - дуже залежить це рішення. Словом - ЩАСТИ!

P.S.: На цьому блог, звісно, не перестане існувати. Як видно вище, маю багато справ до вирішення. Тому, будуть публікації про нові справи, як і заплановані старі. Але, в силу ліні та зайнятості, котра вимагає постійного вдосконалення професійних здібностей та бажання банально поспати, про періодичність нічого наперед не можу повідомити. 100% у найближчі 2-а тижні буде update статті про шенген візу для нащадків переселенців, бо подаємо документи на дітей. А наш керманич вже котрий рік обіцяє безвізовий режим. Імовірно, його й дадуть найближчим часом і я дарма витрачу гроші, але життя в Україні навчило не сподіватись ні на кого, тільки на себе самого.

UPDATE [2016-11-13]:
Під час уточнення певної інформації щодо документів, необхідних для складання wniosku моєю дружиною, випадково натрапив на таку:
Dla cudzoziemca posiadającego polskie pochodzenie

Не скажу, що я цього не знав, але не мав посилання на це. А там є така цікава інформація:

Typowe dokumenty potwierdzające okoliczności wskazane we wniosku:

  1. Dokumenty potwierdzające:
    – posiadanie przez co najmniej jednego z rodziców lub dziadków albo dwoje pradziadków cudzoziemca narodowości polskiej lub,
    – posiadanie w przeszłości obywatelstwa polskiego przez cudzoziemca lub co najmniej jednego z jego rodziców lub dziadków albo obojga pradziadków;
Виділене зеленим. Отже, надання документів (decyzij), котрі підтверджують наявність в пращурів в минулому польського громадянства ДОСТАТНЬО, якщо не є можливим довести польську національність. А це рішення видається досить просто при наявності документів про народження в Польщі, шлюбу, хрещення, свідоцтва про смерть (немає значення де), документального підтвердження дерева спорідненості з ними тощо.

неділю, 24 липня 2016 р.

Cоломонове рішення стосовно відмови надання мені Stałego Pobytu (Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców)

Найкращий захист - це напад

УВАГА! В спосіб підтвердження в минулому польського громадянства предків, але без підтвердження польської національності, Kartę Stałego Pobytu вже не отримати

Не будучи неймовірно обдарованим футболістом, покірний автор цього блогу велику частину свого життя провів граючи у гру мільйонів. І не погодитись з вищенаведеним твердженням він теж не в змозі.

Не хизуючись, а лише констатуючи історичний факт... Будучи на 5-му курсі, й, маючи за вже 2-а чемпіонства університету з міні-футболу, перебуваючи на 3-му та 4-му курсі, одного разу наша команда у груповому колі вийшла на поле у якості фаворита проти не надто сильного супротивника. Як це часто буває у такій несправедливій грі, якою є футбол, ми пропустили першими, але час для взяття воріт у нас ще залишався. Але це шокуюче відчуття забути важко, коли вірив, що маєш досить легко виграти, отримуєш гол у власні ворота. Звісно, всією командою ринулись вперед з усіх сил. Мені, граючи в захисті, доводилось керувати діями усієї команди та дратуватись невдалим ударам по воротам наших форвардів, котрі добряче потріпали захист команди-супротивника. І от, в один із моментів, я, перебуваючи під дією підвищеного рівня адреналіну, вдало отримую м'яч в центрі поля, підбираю його під праву ногу, адже ж не професійний футболіст, та з усієї сили вдаряю по ньому у напрямку воріт. Завдяки легкому рикошетові та силі удару, м'яч влітає в сітку воріт і нам вдається зіграти в нічию, програючи по ходу гри.

В результаті, вийшли з групи ми з першого місця, а команда, котра показала нам власні зуби - з другого. Нічого в цій нецікавій історії не було б цікавого, якби доля не звела нас знову ... у фіналі. Важко забути та передати вигляд облич та погляди гравців тієї команди, коли виходили на поле у нашій другій зустрічі. Не скажу, що ми були такими неймовірно вправними з м'ячем. Просто той натиск, котрий ми вчинили їм у попередній грі, не давав їм приводу для сподівання на перемогу. Ефект несподіванки, котрий їм вдалося зреалізувати в першій грі, був нівельований нашим бажанням його виправити. Так все і сталось, ми перемогли 2:0, ставши втретє поспіль володарями чемпіонства з міні-футболу.

Хоч це одна, мабуть, з мільйонів дрібних ігр, повчальна суть її є набагато більшою.

Той, хто відвідав трішки більше сторінок мого блогу, аніж головну, знає, що я в кінці 2015-го року отримав відмовне рішення й у лютому подав апеляцію. І ось два тижні тому я отримав рішення по моїй апеляції. Воно стало нейтральним, бо ані відмовляє мені в отриманні Stałego Pobytu, ані надає його. І на це є логічні причини. Я очікував саме такого рішення:
відхилити попереднє рішення в цілому та скерувати справу на повторний розгляд до органу І-ої істанції
Фактично, визнано, що орган першої інстанції поставився халатно до моєї справи, не зробивши порівняльного аналізу документів, що були додані моєю кузиною. Також пані інспектор не зробила висновку зі співбесіди. Чи добре це для мене, невідомо. Але, даючи мені відмову, пані інспектор мала б обґрунтувати причину позитивного рішення сестрі та відмови мені.
Я. після кількох читань рішення, помітив "привідкриті дверцята" для інспектора, з допомогою котрої він дуже просто може мені відмовити. Потім і мій керівник відділу звернув на це ж саме увагу. А ще пізніше, і мій шеф після консультації з непрофільним юристом. Там є другий пункт, яким вони вказують інспекторові зробити аналіз моєї співбесіди та вказати, що відповідаю я тим критеріям так званої "польськості". Є ризик. Щоби його мінімізувати, мій шеф хоче виступити до них з письмовим зверненням. Не надто допоможе, але і не зашкодить.     
Також важливим висновком для мене є часткова правота стосовно того, що не обов'язковим є наявність документу, де вказано, що пращур був польської національності. Потрібно виконання 2-ох важливих пунктів:
а) декларування вньоскодавцем польської народовості - тобто достатньо ствердити "так, я вважаю, що маю польське коріння";
б) довести, що пращурі використовували польську мову, притримувались норм польської культури та релігії.

Другий пункт є контраверсійним. Бо, як от у моєму випадку, важко це підтвердити, бо бабця і дідо вже не жиють. А, оскільки так, то для цього їм і потрібне це формальне підтвердження наявності громадянства в минулому. Бо, будучи громадянами Rzeczypospolitej, враховуючи тотальну пацифікацію та опольщення населення інших національностей, можна з величезною долею імовірності припустити, що ними виконувались вимоги пункту б).
Буквально тиждень тому приїздила до мене з України ще одна кузинка в гості. З нею в автобусі їхала пані з сином подавати документи на Stały Pobyt, маючи тільки akt urodzenia та якусь довідку, що дідо її чи то вчився, чи то сплачував внески шкільні. Він також переселенець. То вона за 1000 zł замовила послуги якоїсь тутешньої панянки українського походження в якості "адвоката", як вона каже. Я запитав через сестру, чи в якомусь з документів є запис про польську національність. Ні, немає. І вона вірно каже, але ужендникові цього замало, що національність до 1940-го року не вказувалась. Не стверджуватиму про точність року, але в USC w Leżajsku теж нам казали, що в таких давніх актах національності не було. А ще ця пані дуже впевнено стверджувала, що наявність польського громадянства в минулому випливає "з якогось давнього закону, згідно котрого, всі мешканці мали польське громадянство". Мабуть, вона мала на увазі USTAWA 20 stycznia 1920 r o obywatelstwie. Погоджуюсь з цим твердженням, бо воно є логічним, але не я уженднік, котрий буде вести її справу. Я також цим аргументував свою правоту в апеляції, про котру власне ця публікація. Єдине на що їй залишається сподіватись, то це на те, що її інспектор буде більше дружити з логікою і попрацює з відсутністю бажання зашкодити отриманню права на проживання.
Дійсно, умови дотримання яких вказує на "польську народовість" є дуже розмитими розгалуженнями. І вони явно писались людьми не надто знайомими зі законами логіки та історичною реальністю. Взагалі кажучи, враховуючи цю нечіткість у визначенні критеріїв "польської народовості" для отримання карти Stałego Pobytu по походженню та факту введення обмежень для нащадків переселенцям в стосунку до отримання Карти Поляка, з великою долею вірогідності візьмусь ствердити, що за рік-два матимемо подібні зміни і для отримання Stałego Pobytu. Хоча, знову ж таки, можна приховати факт того, що людина була переселена, не надавши довідки і сподіваючись на те, що вони самі нічого не знайдуть, а ствердити, наприклад, що "відвідуючи родичів в Україні, закохалась у людину української національності й зосталась там жити". Або й інші варіанти. Я до того, що як би поляки не намагались захиститись від тих, хто колись мав громадянство Польщі, працював, сплачував податки, а потім був примусово, як худоба, вивезений з мовчазної згоди тодішньої польської влади, їм важко буде відсіяти геть усіх. Для прикладу, я не збираюсь здаватись. Бо вони чинять неправильно в усіх аспектах, в які не вдаватимусь в рамках цієї публікації. Тому, потрібно буде, піду до суду. І для немає значення, який відсоток польськості мали чи не мали мої дідо та бабця, мені їх шкода як дітей Божих, котрі постраждали з діянь диявольських.

Щось багато тексту вийшло, пришвидшуюсь.

У вівторок 19-го липня 2016р. дзвонив до уженду, адже рішення також надіслано і їм. Пані відповіла, що нічого з моєю справою ще не робиться. Не здивувався. Зателефонував у п'ятницю 22-го липня 2016р., вже призначили дату рішення по моїй справі - 07.11.2016р. Здивувався, хоч і не дивно. Справу надіслано на повторний перегляд, отже впаяли мені стандартних 120 днів.

В середу піду до юриста в fundusz "Dla Somalii". Ну так, назва оригінальна, але юрист там хороша. І прийом безкоштовний, тільки знову будуть паспортні дані списувати, бо вони таким чином використовують кошти ЕС.

Наостанок надаю скани 6-и сторінкового рішення по моїй апеляції. На роботі жартували, що вони хотіли мене "перебити", бо я апеляцію написав на 5-и сторінках. Ну, в кожному жарті є тільки доля жарту.

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.1)
Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.2)
Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.3)
Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.4)
Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.5)
Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.6)
Ці сторінки в дещо меншій роздільній здатності для швидкого перегляду. Кому цікаво прочитати текст, може ознайомитись з файлами за посиланнями нижче:

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.1)
Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.2)
Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.4)
Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.6)

Як висновок, маю велику надію, але не плекаю надто багато сподівань стосовно позитивного рішення. Але, чим довше вони мені його намагаються затягнути, тим більше азарту в мене з'являється, аби продовжувати з ними тягатись. Бо вони розуміють, що нечіткість прописаного закону та контроверсійність подій та наслідків тих часів дають їм можливість як відмовити, так і дозволити.

Отож, гра продовжується у додатковий час. Слідкуйте...

неділю, 5 червня 2016 р.

Генеалогічний пошук в Польщі

Well begun is half done - єдина корисна річ, котру отримав в одному з спам-листів. Схоже, там працюють непогані спеціалісти. Адже важливо людину змусити відкрити той лист, заголовок якого вабить лаконічністю та перспективою, хоч і розмитий тематично. Але нам це підходить для чергової публікації.

В Польщі особисто мною був помічений факт такої собі культурної шляхтецької гордині поміж поляків похилого віку. Часто можна почути, що "от я корінна Варшав'янка, а вони от тут понаїхали...". Під час споглядання одного з багатьох марафонів, мав щастя стояти поруч із одною парою похилого віку. Боже, як же вони сі тішили, коли повз них пробігав учасник в футболці, напис якої свідчив про його варшавську кров, або хоча б тривале експлуатування каналізації цього міста. Але вистачило пробігти повз них якомусь темношкірому, як міміка миттєво змінювалась, а дідусь і взагалі дозволяв собі расистські випадки, імітуючи звуки мавпи. Пам'ятники чи пам'ятнички на кожному кроці, у костелах пам'ятні таблички з іменами загиблих в тих чи інших подіях, в транспорті сторіночки історії, в яких часом і українці з'являються, щоправда у якості поліцаїв колаборантів - посібників німців. Це не ображає і не дратує, а засмучує, бо у нас на цьому місці фіга. Тому і маємо фіги в інших місцях. Але пояснення цьому є - у комсомольців, котрі при владі всі роки незалежності, початок історії, як і в росіян - коли, вибачте, наробив купу, відтоді й почався відлік, навіть, якщо купа впала на золоту монету. От і комсомольці шанують тільки часи, коли їхні батьки-комуністи збагатились за чийсь рахунок чи, навіть, життя.

Щоправда, треба погодитись з тим, що українці ментально, зрозуміло, відрізняються від поляків, ну, і, дякувати Богу, від росіян. Українці багато працювали, працюють і будуть працювати. Ми, наче воли цілої Европи, якщо дещо перебільшити. Це й одна з причин, чому поляки бояться наших заробітчан, бо вони будують Україну в Польщі. Але одну річ я збагнув саме перебуваючи тут. Що це шанування поколінь минувших є дуже важливим зміцнюючим фактором для поколінь прийдешніх через покоління сучасні. Це, якщо хочете, клей часу. Хоч і пізно особисто я перетравив цю істину, не вважаю, що запізно. Хочу й своїх дітей простимулювати взяти участь у цьому сімейному проекті побудови генеалогії. Адже, вивчаючи минуле своїх дідусів та бабусь, вони самі захочуть, аби їхні діти та внуки їх розпитували про життя. А для цього треба щось зробити добре і не зробити злого. Тому, сподіваюсь та молюсь, щоб вони дотримувались певного вектору в своєму житті. 

По великому рахунку, мені з пошуком документів пощастило. Моя двоєрідна сестра зробила титанічну роботу ще кілька років до мого приїзду. Вона здійснювала пошуки старим перевіреним способом - безпосереднім зверненням. Поїхала вона до села, звідки наші дідо та баба були, знайшла родичів, котрі перелякались її приїзду, мабуть, вважаючи, що вона розпочне якісь процеси відшкодування майна. Принаймні, так я гадаю, що суть була в тому. Потім вона поїхала до Urzędu Stanu Cywilnego w Leżajsku, де їй вдалось віднайти значну кількість документів.

Я ж, як людина лінива та трішки більше просунута в технологіях, писав багато мейлів, просто бомбардуючи різноманітні уженди та архіви. Мене здивувало, що у переважній більшості я отримував відповіді. Інколи це були сухі відписки, інколи з затримками, але практично завжди отримав.

З чого почати? Важливо знати, в якій місцевості жила людина. Шукаємо цю місцевість в інтернеті. Потім визначаємо urząd gminy, urząd stanu cywilnego, archiwum тощо. Тоді пишемо культурного листа чи мейла з обов'язковим вказанням зворотньої поштової адреси до кореспонденції. Не знаю, чи до України будуть відсилати листи, але спробувати можна.
Я, наприклад, писав сюди:
Archiwum Państwowe w Rzeszowie
Archiwum Państwowe w Przemyślu
Urząd Miejski w Leżajsku
Urząd Gminy Stary Dzików

Саме в Archiwum Państwowe w Rzeszowie я знайшов документ справи, коли відбирали dowody osobiste (kenkarty). Оплатив тільки 10 zł зі 2-і сторінки фотокопій.

З Urząd Miejski w Leżajsku отримав безкоштовно цілий пакет документів, склавши лише заявку без жодних документів, котрі підтверджують родинний зв'язок:
Wniosek do USC w Leżajsku
Взагалі, я найбільше в захопленні від цього уженду, він для мене є взірцевим серед усіх, з котрими мав справу. Завжди відповідали конкретно і швидко. Дуже адекватні там працівники. Велике їм дякую, якщо вони читають мій блог. )))

Інша справа була, коли писав подібний запит Urząd Gminy Stary Dzików на родичів дружини. Пан уженднік змусив мене вислати йому купу паперів (близько 16 сторінок), котрі підтверджують родинний зв'язок моєї дружини:
а) копії паспорту закордонного;
б) копія свідоцтва про народження;
в) переклад на польську свідоцтва про народження, добре хоч не przysięgłe, то я сам переклад зробив;
г) копії свідоцтва про одруження - бо відбулась зміна прізвища;
д) переклад на польську свідоцтва про одруження - аналогічно сам робив.
Важливо: потрібно вказувати точну дату народження та місце проживання. Не скажу, що це критично, але вони вимагають і це збільшує ймовірність позитивного вишукування. У випадку моєї дружини, то дати виявились у всіх відмінними від тих, за котрими жили її мама, тато, баба та дідо. У всіх, то просто makabra.
Отож, у Stary Dzików таки видали 3-и документи:
1. odpis skrócony aktu małżeństwa діда та баби;
2. odpis skrócony aktu urodzenia тата;
3. odpis skrócony aktu urodzenia мами.
Але одне але: за кожен документ пан з мене збив по 22 zł. Хоч я йому надіслав аналогічну заявку як до Leżajska. 
Висновок один: а) різне трактування законів і\та б) компетенція самих ужендніків.

До архівів теж писав мейли, але по-різному отримував відповіді. З Rzeszowa мейлом, а з Przemyśla - поштою. Спочатку було дивно, бо пишеш мейл, чекаєш тривалий час - ніц. А тут раз і приходить паперова відповідь. Таке собі єднання матеріального й нематеріального. І приємно. А ще з Rzeszowa переслали мій запит до Przemyśla:
Пересилання запиту з одного архіву до іншого
Звісно, з Przemyśla я вже нічого не отримав, бо до того мій аналогічний запит безпосередньо до них вони опрацювали. Власне, отримав від них листи, що нічого не знайшли:
Відповідь з Archiwum Państwowe w Przemyślu
Файний такий лист, з кольоровим гербом. А якщо серйозно, то і відсутність позитивної інформації збагатила мене іншими 2-а цікавими фактами:
1) можна у них працювати в архіві і самому шукати інформацію (обов'язково скористаюсь у майбутньому, коли нагромаджу дані з пункту #2);
2) в кінці вказали інтернет-системи, де можна шукати інформацію.
Другий пункт викликав у мене інтерес, от я і поштурмував пошуковиком. І знайшов суперський ресурс Wyszukiwarka materiałów zdigitalizowanych. Тут є скани з багатьох джерел. Щоправда, є прогалини. Не знаю, чим зумовлені, чи відсутністю документів, чи ще не опрацюванням їх. Побачимо. Я опрацював незначну частину з тих документів, що є там і цікавлять мене. І наразі маю 106 збережених сканів. Але, у зв'язку із цією часовою прогалиною, треба буде дедуктивно визначати далеких родичів. У всякому випадку, імена та прізвища усіх дідів та бабць моїх діда та бабці я вже маю, дати народження деяких з них і, навіть, ще їх батьків імена. Це допомогло мені заповнити потім запит на підтвердження їхнього громадянства - було вже мало незаповнених пунктів. Ось приклад сторінки aktu z księgi:
Скан сторінки aktu z księgi
Звісно, якість буває різною. Інколи почерк читабельний, інколи гірший. А ще варто звернути увагу, що імена записані латиницею. Я інколи користуюсь цим ресурсом для пошуку наших аналогів: 20,000 NAMES.

Можна ще спробувати щось тут знайти. Якісь поради є тут, але не пам'ятаю які: Porady praktyczne dla osób rozpoczynających poszukiwania genealogiczne w Archiwum Głównym Akt Dawnych.

Є ще такий онлайновий пошуковий сайт:
http://www.geneszukacz.genealodzy.pl/

Отож, в якості підсумування. Треба володіти іменами, прізвищами (дівочими в тому числі), датами народження та місцем проживання (народження). Якщо чогось немає не варто опускати руки, а все одно організовувати інтелектуальну атаку на польські інституції - вони за свою роботу отримують гроші й з Unii Europejskiej в тому числі. Вони напишуть, чого їм не вистачає для успішного пошуку. Не варто очікувати відповіді "на вчора", треба попивати чай з м'яти час від часу, нікуди від цього не дінешся.

Імовірно, хтось має свій досвід пошуку інформації в Польських інституціях. Прохання поділитись, не тримати під подушкою, Вам це не допоможе, як і тим, кому Вам шкода подати її.
І наостанок - хай щастить у пошуках! Пишіть коментарі та питання під публікаціями. Я щось міг пропустити, або не описати в силу втоми від вікендового відпочинку.

UPDATE [2016-06-05]
Мало не забув дуже важливу річ. В USC w Leżajsku пані мені повідомила таку річ, що у них періоди зберігання документів. І для актів про народження - це 100 років, а про одруження - 70 років. Оскільки я робив запит у 2015-у, то мені ще пощастило отримати акт про одруження 1935-го року. Не пам'ятаю точно, куди вони потім їх передають. Але, гадаю, у архіви. І чи передають взагалі, чи то просто стосується процесу видавання актів. Але ось так тікає годинник, niestety.

UPDATE [2017-04-03]
Не знаю, чи наберусь коли-небудь сили написати цілу публікацію про цей мій досвід, бо то не надто важливо і не дало результату. У серпні 2016-го я подав вньосек до IPN (Instytut Pamięci Narodowej). Хотів, аби вони віднайшли ті, відібрані у моїх діда й бабці, кенкарти, чи доводи особісті. Адже десь вони мали зберігатись, якщо їх, звісно, не знищили, аби обрубати історичний корінь. Процедура подачі проста, вньосек є в них на сайті. Після 6-и місяців отримав повідомлення про продовження ще на місяць розгляду справи, а по тому місяці - відповідь, що нічого не знайшли. Шкода.
Може, комусь вдалось віднайти такі документи, котрі відбирали при виселенні? Поділіться, й Вам віддасться сторицею, якщо не тут, то там. А, якщо не там, то ніде, тобто всюди.

суботу, 28 травня 2016 р.

Співбесіда, przesłuchanie w Mazowieckim Urzędzie Wojewódzkim w Warszawie

УВАГА! В спосіб підтвердження в минулому польського громадянства предків, але без підтвердження польської національності, Kartę Stałego Pobytu вже не отримати

Співбесіда була призначена на 14.09.2015 10:30. Я, звісно, в цей погожий сонячний день прийшов раніше хвилин на 20, знайшов кабінет, де вона мала відбутись та й став чекати. Буквально за хвилин 5 підходить до мене чоловік з папкою і питає, чи пан на співбесіду. То був інспектор Tadeusz Jankowski, котрий провадив співбесіду. Очевидно, мене впізнав по фотографії у справі.

Зайшли ми до кабінету десь о 10:20, раніше встановленого часу. Приміщення мало чим відрізнялось від державних установ України (співбесіда ще відбувалась в старому приміщенні в районі Starego Miasta, ul.Długa 5). Там вже була одна пані інспектор, а з іншого боку столу сиділи двоє азіатів: чоловік і молода жінка. Як виявилось, та жінка прийшла на співбесіду, а чоловік - її перекладач.

Тут варто зробити відгалуження в темі. Якщо хтось також ітиме на подібну співбесіду, то варто знати, що можна йти з перекладачем. Перед моєю співбесідою сестра телефонувала (бо я ще на той час англійську знав значно краще за польську) до уженду і питала, чи може хтось зі мною прийти, оскільки не надто на високому рівні володію польською. То їй відповіли, що мусить бути незаінтересована особа. Тобто, родичі одразу відпадають. Стосовно друзів не знаю. Імовірно, мусить бути сертифікований перекладач. Не знаю, не зондував далі це питання.

Отож, повернемось до наших azjaców. Мій інспектор почав щось наклацувати на старенькому комп'ютері з "дутим" CRT монітором, а я був змушений чути, про що протікає жвава бесіда у цих друзяків. Значить, питає пані інспектор питає щось таке "Niech Pani powie, jakim transportem jechała na przesłuchanie?". А та пані відповідає "Йинь цяо сьин пєнь цєнь зіень шау...". Ну щось на кшталт того ))). Хто розуміється на цій невідомій мові, то перекладе, про що вона говорила. Звісно, перекладач щось там переклав. Але я втратив інтерес до них, бо нічого корисного не зміг би почерпнути. І, забігаючи наперед, скажу, що не помітив, коли вони завершили цю захоплюючу розмову, бо, коли я закінчив свою, то їх слід давно вистиг.

Варто зауважити, що до співбесіди я готувався аж два дні, в суботу та неділю. Я по життю ніколи не напружувався перед екзаменами, часами і футбол ганяв по пів дня у дні підготовки, коли інші колєжанки ночами не спали. А результат мав кращий за них. Ну, то вибір і можливості кожного. Не хвалюся, просто хочу підготувати підґрунтя для реабілітації за невірні відповіді на історичні та географічні питання на співбесіді. Підготовку здійснював переважно у Вікіпедії українською мовою, трохи й польською. За основу брав дані зі співбесід, котрі добрі люди викладали в інтернет, або те, що google видає. Ось два з таких джерел:
Питання на іспиті при отриманні Карти Поляка
Питання на іспиті при отриманні КАРТИ ПОЛЯКА

Як видно, питання зазвичай з отримання Карти Поляка. Бо по моїй темі Karta Stałego Pobytu по походженню мало що є, якщо взагалі є. Це й стало однією з причин, чому вирішив розпочати власний блог для деталізації цього темату.

Пан Tadeusz почав "допит" із загальних питань: чи погоджуюсь на співбесіду без перекладача, ім'я та прізвище, дата та місце народження тощо. Потім запитав, чому я вважаю, що маю польське походження. Я відповів, що, бо вважаю, що як мінімум бабця мала польське коріння. Питав, чи маю якісь інші документи, що підтверджують польськість. Звісно, я не мав нічого більше. А, враховуючи, що двоєрідна сестра по цих же документах отримала посвідку на проживання, я, наївний, й не задумувався, що потрібно ще щось. Питав, з ким з родини розмовляю польською і як її вчу. То відповів, що розмовляю з кузинкою, а вчу з підручника, комп'ютера та спілкуючись на роботі. Ще пан питав, як я вважаю, на якому рівні я володію польською. Я, увімкнувши на 100% скромність, вказав що на 3-и пункти з 5-и можливих.

Цікавий момент. Коли пан питав мене про рівень знання польської, я дозволив собі сказати, що володію англійською. Його обличчя прийняло дещо злісний вигляд і він відповів: "То нічого не означає, пан в Польщі!". Власне, це зрозуміло, бо я наче по процедурі походження пробую отримати посвідку на проживання в Польщі. Але, гадаю, є ще вікове та професійне пояснення. Пан Tadeusz - чоловік років 50-и, не такий вже й молодий. І вважаю, що на посади інспекторів, а тим паче тих, котрі спілкуються з іноземцями, беруть не простих поляків, а які самі мають певні позиції. Тому вони чітко відловлюють можливих кандидатів, котрі могли б загрожувати паньству.

Потім блок польських традицій та релігійних свят. Тепер, коли я  маю протокол, то бачу, що записано, наче я казав, що в родині святкуємо Різдво 25-го. Хоч я говорив просто, що "Різдво є 25-го числа", маючи на увазі польське. Це надто важливо з огляду на те, що у нас в родині хоч і не святкується Різдво 25-го, але ніякої грандіозної роботи на нього ми ніколи не планували. Бо, як казала моя бабця "Ніхто точно не знає, яке є правильнішим". Хочу зауважити, що протокол пан Tadeusz набирав на комп'ютері сам, я лише в кінці швидко перечитав.

Історичний та географічний блок вважаю провальним. За два дні мені таки чомусь не вдалося вивчити усю історію Польщі. Плюс переживання.

Також інспектор питав, чи мав проблеми з правом в Польщі й за кордоном. Звісно, не мав.
Ще зауважу, що після складання wniosku вони дали запит до польських органів на цей темат. Ось копія листа, висланого до коменданта столичної поліції стосовно мене.
Запит на темат проблем із законом

Я його фото зробив в травні, коли ходив на огляд документів моєї справи. Про це пізніше.

Але найцікавіші питання були практично в кінці. До того привітний пан Tadeusz увімкнув свою польськість, почав психологічно тиснути на мою українськість. Я вже знав, що можуть бути питання, котрі дотикаються до проблеми взаємостосунків українців та поляків у 40-их роках минулого століття. Не скажу, що я багато знав з цього темату, але певне уявлення було. Мій вік вже відкинув мене до більш поміркованої категорії людей. Та й ще моя родина власне й постраждала в руслі цієї теми. Але самими питаннями я був заскочений.

Перше з них: "Прошу розповісти ким були для Польщі та поляків Степан Бандера та Роман Шухевич? Яка пана Думка?". Я відповів, на мою думку, вірно з будь-якої точки зору, навіть не зрадивши власним переконанням: "Для поляків вони є злими людьми, тими, хто вбивали поляків". Отже у відповіді я своєї думки не висловив, а тільки сказав, ким їх вважають поляки. Аналогічно можна було б і відповісти стосовно росіян чи когось іще. А моя думка для посту така, що кожен має право захищати своє життя та життя рідних, боротись за свободу рідного краю. А методи визначає час. Ми, котрі не жили тоді, не можемо і не зможемо судити тих, хто жив і помер тоді, бо не той хліб ми їли, і не бачили ту землю, перемішану з кров'ю. Я знаю багато правдивих історій, в котрих колись друзі поляки та українці через кілька років вбивали один одного під впливом часу та тодішньої пропаганди. І неможливо жодного з них виправдати з огляду на порушення заповіді Божої "Не вбий". Тому і не хотів би я бути на їхньому місці, бо людина в ті часи втрачала людські риси, а радше наближалась до тварини, котра протуровує свій шлях первісними інстинктами. Це жахливо, друзі.

Друге питання: "Прошу описати, вказати місця, котрі принаймні в скромний спосіб увічнюють пам'ять наших співвітчизників, жорстоко вбитих на Волині УПА та ОУН, чи мають вони свої цвинтарі, а на їх гробах можна поставити хрест, запалити свічки, помолитись за їх душі?". Вау! Ото було питання! Zgadzam się! По його довжині, складності побудованого речення, згадуванні слова "співвітчизники", мабуть пробуючи переманити мене в команду поляків, а також тональність та погляд пана Tadeusza, котрих Вам пощастило не бачити, можна здогадатись, що він мав на увазі між рядків й що хотів почути. Але я й тут не розгубився і відповів правдиво стосовно мене; "Не був на Волині". І було додано, але не потрапило у протокол, що з цієї причини я не можу судити, чи там щось таке, чи немає.

Стосовно цих двох питань, незважаючи на те, що маю свою точку зору, хочу дати належне полякам. Вони дуже шанують свою історію й тих, котрі загинули в певні трагічні моменти історії. На кожному кроці пам'ятники, пам'ятні таблички на вулицях та костелах, в громадському транспорті на інформаційних моніторах завжди згадуються якісь події з історії. Так кристалізується нація та країна в цілому. Україні варто було б цьому навчитись. Але, наша проблема, що ми до цього часу ще не мали української влади, а тільки олігархів. То наша біда.

Ось фотокопії мого протоколу.

Protokoł przesłuchania (s.1)
Protokoł przesłuchania (s.2)
Protokoł przesłuchania (s.3)
Отож, швиденько перечитавши протокол, я його підписав. Ми подякували один одному й вийшли на коридор, де продовжили розмову у неформальній обстановці.

Я запитав, чи довго мені треба буде чекати рішення. Він ж відповів, що залишилась формальна частина. Бо він не бачить проблем в моїй справі: кузинка отримала карту, пан (типу я) працює вже в Польщі, досить добре володіє польською. То потрібно просто зачекати.

Ще я запитав стосовно процедури отримання карти моїми дітьми. Пан Tadeusz сказав, що, я вже можу починати підшуковувати їм школу, і вже з початку наступного навчального року можу їх забирати до Польщі.

Як виявилось потім, пан Tadeusz був великим оптимістом і це, імовірно, мене дещо розслабило, що польською бюрократією не пробачається.

суботу, 21 травня 2016 р.

Складання заявки (wniosku) на Pobyt Stały

УВАГА! В спосіб підтвердження в минулому польського громадянства предків, але без підтвердження польської національності, Kartę Stałego Pobytu вже не отримати

Отож, після приїзду до Польщі, я мав тиждень на підготовку документів для складання заявки (wniosku) на Pobyt Stały, котра надає право постійно проживати, працювати та користуватись різноманітними правами, в тому числі фінансовими, окрім виборних, на рівні з громадянами Польщі.

Ремарка: Запис на складання заявки здійснюється телефонічно. Хоч пише, що мейлово також, але не дуже цьому вірю. Бо я стосовно своєї справи писав на їхній e-mail, але відповіді так і не отримав ось уже 7 місяців. :))) Потрібно буде надати паспортні дані, дату важності візи тощо. Тоді призначать певну дату та час, на котру потрібно прийти для складання заявки.

Перейшовши за посиланням ZEZWOLENIE NA POBYT STAŁY, можна віднайти категорії, згідно яких можна отримати право постійного проживання в Польщі. Якщо коротко, то це може бути дитина чужоземця, котрий має "побит сталий", народжена після того, як він його отримав; особа польського походження (власне категорія, по котрій я складав внесок); людина, одружена з громадянином Польщі; людина, котра має Карту Поляка; людина, котра мешкає певний чималий проміжок часу в Польщі (там розлого написано, які критерії мають бути дотримані) тощо.

Ось який пакет документів потрібен:
1. wypełniony wniosek o udzielenia zezwolenia na pobyt stały
заявка, потрібно заповнити у 3-ох екземплярах (є трохи роботи);
Саму заявку (wniosek) я заповнював від руки. Для того взяв один примірник для чернетки. Заповнювати не надто важко, бо опис пунктів написаний 4-ма мовами:
1) польською;
2) англійською;
3) французькою;
4) російською;
На момент заповнення, я володів тільки 2-ю та 4-ю, хоча першу можна було зрозуміти.
Але зараз то взагалі не проблема з translate.google.com.ua, наприклад. Хоча, зараз коли інколи перекладаю з української на польську і навпаки, то дивуюсь скільки помилок він робить. А все через складність наших двох мов, англійську простіше формалізувати.
2. 4 aktualne fotografie
звісно, до фотографій є вимоги. У мене взагалі стався курйоз з ними, про нього нижче.
3. ważny paszport zagraniczny do wglądu
потрібно мати зі собою закордонний паспорт. А до заявки потрібно додати копії всіх його сторінок. Паспорт ще буде потрібен для того, щоб одразу інспектор, котрий приймає документи, поставив печатку про початок відкриття справи. Ця печатка легалізує Ваше перебування аж до видання рішення (decyzji), незалежно негативної, чи позитивної.
4. dokumenty niezbędne do potwierdzenia danych zawartych we wniosku i okoliczności uzasadniających ubieganie się o udzielenie zezwolenia na pobyt stały
документи, необхідні для підтвердження даних, що містяться в заяві та обставин, які обґрунтовують клопотання про видачу посвідки на постійне проживання. Так транслейт перекладає, досить точно. Цей пункт буде різнитись залежно від підстави, згідно якої Ви складаєте заявку. Якщо по походженню, то підтвердження зв'язку з пращурами та їх, чи Ваше польське походження (чи громадянство!); якщо Карта Поляка, то взагалі просто - тільки вона і потрібна (взагалі, на мій погляд, по Карті Поляка найпростіше отримати посвідку на проживання)
5. dowód opłacenia opłaty skarbowej
підтвердження оплати. Для Stały Pobyt то є 640 zł. Немало і небагато. Я оплачував в касі в самому уженді кілька днів до складання заявки. Можна щоправда і банківським перерахунком, так можна зекономити кільки злотих за здійснення операції. Але я на той момент не мав рахунку.

Коротко, як все було. Як вже писав, оплату здійснив кілька днів до складання заявки. 28.07.2015р прийшли з сестрою на зазначений час 10:15 до уженду. Перед нами було подружжя з США (на стіні білі кабінету вивішений був перелік з вказанням ПІП та країни), котре, імовірно, мало польське коріння і їм не вистачало ще права проживати в Польщі. Бідними, якими переважно приїздять до Польщі українці, вони не виглядали. Були з перекладачем та бірками з якогось костьолу.

Отож, зайшли ми до кімнатки. Зустріла нас молода інспектор. Я мав заповнені 3-и примірники заявок (wniosków) (робив це вручну, адже такої чудової опції заповнення online ще не було). Щоправда деякі пункти залишив пустими (стосовно візи і ще чогось там). То пані різкими рухами олівця зазначила пташками, що потрібно ще заповнити. Також мав я зі собою 4-и фотографії, зроблені ще в Україні 3-и місяці перед тим для відкриття візи. Пані інспектор спочатку їх прийняла, а потім перепитала, де вони були зроблені. Почувши, що в Україні, сказала, що не приймає їх, а треба зробити нові й порадила ательє поблизу. Знайома річ, з такою ми в Україні часто зустрічаємось, наприклад в лікарнях, де лікарі радять, де купувати ліки. Ок. Документів з пункту 4 мав дуже багато. Потрібно було довести спорідненість з дідусем та бабцею. Для цього мав:
1) своє свідоцтво про народження, його копію та завірений переклад на польську мову (przysięgłe tłumaczenie);
2) аналогічно тата свідоцтво про народження, його копію та завірений переклад на польську мову (przysięgłe tłumaczenie);
3) копію рішення по моїй двоєрідній сестрі, згідно з яким вона отримала посвідку на проживання в Польщі по всім цим аналогічним документам;
4) польські документи, котрі вдалось моїй двоєрідній сестрі отримати в Польщі. А саме, свідоцтва про народження, виписки з метрикальних косцєльних книжок. Нижче наводжу для прикладу лише деякі з них.
Фотокопія з книги метрикальної, заповнена латиницею (червоним зазначені деякі пояснення)

Odpis Skrócony Aktu Małżeństwa (виписка зі свідоцтва про одруження)

Odpis Skrócony Aktu Urodzenia (виписка зі свідоцтва про народження)
Ці документи може отримати кожен бажаючий, випевнивши заявку до Urząd Stanu Cywilnego. Що цікаво, з Leżajsk і моя сестра, і я отримали документи безкоштовно, а от вже зі Stary Dzików для своєї дружини я платив по 22 zł за кожен примірник. Гадаю, це зумовлено підставою, для якої бажаєте отримувати ці документи. Але і від самих працівників ще більше. Бо часто в ужендах закони трактують по-різному, демократія. З Leżajsk отримав документи безкоштовно без жодних пояснень. На них було написано таке:
NIE PODLEGA OPŁACIE SKARBOWEJ
ART.2 UST.1 PKT.1 LIT.I.USTAWY Z DNIA 16 LISTOPADA 2006 R.O OPŁACIE SKARBOWEJ (DZ.U.Z 2014 R.POZ.1628,Z PÓŻN.ZM)
Цей документ можна скачати звідси. Там на с.9 читаємо:
Art. 2. 1. Nie podlega opłacie skarbowej:
1) ...
i) nabycia obywatelstwa polskiego w drodze repatriacji oraz stwierdzenia posiadania obywatelstwa polskiego nabytego w ten sposób
Тому, гадаю, якщо вказати у заявці цю причину, то можна сподіватись на безкоштовне отримання пакету документів. Я дійшов до цієї гіпотези після заплати та отримання документів зі Stary Dzików.

Ще важлива річ, потрібно зробити копії всіх документів. А порада така: питайте, чи можете додати не оригінали документів, а їх копії. На копіях вони ставлять печатки "згідно з оригіналом" (zgodnie z oryginałem). Бо я пізніше мав проблеми з тим, що не міг скласти заявку на підтвердження того, що мої дідусь та бабуся мали польське громадянство саме через те, що більшість потрібних для цього оригіналів були там, а вони були мені потрібні. Про це в одному з наступних дописів. Тому, залишайте їм якомога менше оригіналів документів.

Отже, пані відіслала нас робити нові фотографії та подописувати незаповнені пункти в заявці.
Взагалі кажучи, була вона малопривітна, до американців мило так посміхалась, а до нас досить строго поставилась. Тоді я ще не розумів чому.

Ми виконали всі її вказівки, прийшли знову, здали. У мене взяли відбитки пальців, ми нагадали їй, аби поставила печатку, бо сама вона б цього не зробила. Пані прийняла це все і видала документ, де було вказано, що 14.09.2015р у мене має бути бесіда в уженді (przesłuchanie), а до 20.11.2015р отримаю рішення.

Все виглядало не так погано, як сталося насправді...

суботу, 14 травня 2016 р.

Шенген віза для нащадків переселенців, по якій можна працювати в Польщі

Аби не повторювати нічого, пораджу одну з статей, з котрої я, власне, черпав інформацію.
В ній багато написано, як і в коментарях до неї. Немає сенсу повторювати інформацію. Бо і так зрозуміло, у кожної людини свій шлях отримання цієї візи.
Але основні тези наведу.

Хто може скористатись цим способом отримання шенген візи на 2, або й 5 років?
Право на отримання багаторазових Шенгенських віз поширюється на громадян, які були переселені з території Польщі у 1944-47 рр. на підставі угод між Польським комітетом національного визволення та Урядом УРСР від 09.09.1944, а також Тимчасовим Урядом Національної Єдності та Урядом Радянського Союзу від 06.07.1945.


Дані спрощення стосуються також дітей, внуків та одного з подружжя евакуйованих осіб, одного з подружжя дітей та внуків репатрійованої особи за умови представлення оригіналу вищезгаданого документу, що підтверджує факт переселення з території Польщі на територію України їх батьків чи дідів, а також документу, який підтверджує їхні родинні зв’язки.


Довідку, котра підтверджує факт переселення можна отримати зокрема у Державному архіві Львівської області. Щоправда, зараз з цим є певні проблеми, про що свідчить інформація на їхньому сайті:
УВАГА!
У зв’язку із надходженням великої кількості запитів громадян, щодо переселення їхніх родичів з території Польщі в Україну за період 1944-1946 рр. та недостатньою кількістю штатних одиниць в архіві, термін виконання архівної довідки – 6 місяців. Вибачте за незручності.

Хм, сам здивувався, коли вклеїв цей текст. Ще 2-а місяці тому (в березні 2016-го) було зазначено, що термін 3 місяці. Поспостерігаємо й побачимо, скільки буде згодом. У 2015-у був місяць і без всіляких уваг на сайті. Мені пощастило. Я відіслав заявку їм на e-mail і отримав довідку приблизно за 2 місяці у травні 2015-го року. Імовірно, зараз отримати якусь інформацію з польських архівів можна швидше, бо у них є чіткі обмеження в часі. Колись присвячу пошукові інформації на території Польщі окремий допис. Маю певний досвід.

UPDATE [2016-05-28]
Станом на цей день інформації про 6 місяців на пошук вже немає. І що дивно, вказані реквізити для сплати за пошук. Я робив рік тому безкоштовно. Прохання, хто робитиме пошук у Львівському архіві, відпишіть в коментарях, чи стала платною послуга і, якщо так, то скільки коштує. 
Також додав screenshot заяви до архіву. Нічого особливого, але, може, хтось скористається.

Взірець заяви до архіву, актуальність не гарантована






































Отож, маючи подібну цій (подібна, бо я робив по довідці матері моєї дружини),

Довідка, видана Державним архівом Львівської області
я у травні 2015-го року подав документи до візового центру. Оскільки подавав на 4- и особи, то документів було дуууже багато. Я, навіть, не зробив всіх копій. То довелось з дружиною бігати кілька разів до ксерокса в самому візовому центрі. Що, на диво, було безкоштовно. З додаткових документів потрібно паспорти, свідоцтва про одруження, про народження дітей, все, що дасть змогу довести зв'язок Вас і особи, по довідці котрої Ви виробляєте візу. І власне про цю особу. Якщо вона змінювала прізвище (одруження, чи інша причина), то теж потрібно це підтвердити. Як видно, документів справді має бути багато. Нам з дружиною процес складання документів зайняв приблизно 3-и години. Немало і небагато.

Так я отримав для себе, дружини і дітей 2-о річні шенген візи, бо не мав до того віз в паспорті, аби отримати на 5 років:
Польська шенген віза, по котрій можна працювати в Польщі
Доходимо до родзинки публікації. Зверніть увагу на пункт CEL WYDANIA 23. Я, приїхавши до Польщі, за тиждень знайшов роботу, не особливо й шукаючи її, так вийшло. Коли мене оформляли, в уженді (управлінні) праці довго шукали в уставах (законах), чи є підстава мене офіційно приймати на роботу. Врешті, завдяки цьому числу 23 мене вдалось оформити. Справа в тім, що вони скористались принципом "якщо не заборонено, то дозволено". Саме так. Ця категорія не є забороненою. Ось тут є перелік категорій, де про 23 написано "gdy wiza jest wydawana w celu innym niż określone powyżej", лаконічно:
Плюс, мій працедавця виявився людиною освіченою та наполегливою. Так я почав легально працювати в Польщі. Щоправда, ніхто для Вас не відмінить вимогу перебувати 90 днів протягом половини року на території Польщі. Я вирішив це питання першочерговою ціллю моєї подорожі до Польщі - поданням документів на отримання Karty Stałego Pobytu. В цьому випадку, під час складання вньоску (заявки), Вам в паспорт поставлять штамп, що в управлінні справ іноземців (Urząd do spraw cudzoziemców) розпочато розгляд справи. І з цього моменту Ваше перебування в Польщі стає легальним до моменту отримання рішення по справі. У випадку відмовного рішення, Ви маєте 30 днів, аби залишити територію Польщі. Ще один важливий момент: цей штамп в паспорті надає право легально перебувати в Польщі, але не в'їздити до неї. Наприклад, якщо виникне необхідність поїхати додому, то, якщо немає діючої візи, Вас на територію Польщі не впустять. Гадаю, що це зроблять ще прикордонники Вашої держави.

Ось який вигляд має цей штамп:
Штамп в паспорті про початок розгляду справи
Тим, хто подає документи на карту на визначений час (zezwolenie na pobyt czasowy), також ставлять таку печатку, але, зрозуміло, з іншим текстом. Увага: при складанні вньоску (заявки) обов'язково вимагайте у інспектора отримання цієї печатки, бо потім будете довго бігати, аби залагодити.

Наче, основні особливі пункти описав. Маю сподівання, що комусь ця інформація буде корисною.

UPDATE [2016-09-16]:
Дуже важлива інформація для батьків, котрі прагнутимуть виробити своїм дітям таку візу. На превеликий жаль, я зробив помилку, котрі мені тепер коштуватиме трішки й у фінансовому, й часовому планах. Оскільки я вже маю станом на цю дату свою довгоочікувану децизію на pobyt stały, то хотів одразу записати дітей. Їм ми робили візи разом з нашими. Але, аж соромно зізнатись, я тільки 2-а дні тому зауважив, що їм видали візи, котрі проставлені в моєму паспорті, тільки на рік. Отже, вони у них вже не дійсні. Найімовірніше, ми мали нотаріально завірений дозвіл на рік, хоча я не пам'ятаю напевне. Бо в усіх 4-ох заявках я 100%-о вказував термін візи 2-а роки. Так що, будьте пильними. А я маю нову задачку до розв'язання. 

UPDATE [2016-11-02]:
1. Подали сьогодні повторно документи на отримання віз дітьми, бо з попередньої не скористали завдяки моїй інспекторці. Пообіцяли замість 5-и років, оскільки це їх друга шенген віза, дати тільки на стільки, доки є дозвіл нотаріуса. В нашому випадку - це 13 місяців. Але ніц, вистарчить аби здати документи на карти.
3. Не впевнений, що станом на сьогодні це вже актуально, але ось така простенька заява була мною свого часу надіслана до Львівського архіву. Багато води з того часу протекло і грошей вкрадено, але як основу можна використати.

UPDATE [2016-11-19]:

Кілька слів стосовно віз для дітей, на вироблення котрих подали документи кілька днів тому. Жодне SMS підтвердження, як і в моєму першому випадку, не прийшло. Довелось скористатись допоміжним ресурсом. Подаєте там код, отриманий в квитанції про оплату, та дату народження. Візи дали до грудня 2017-го року, бо доти мали нотаріальні дозволи. А так, то нічого особливого. Дякуючи нашим сучасним власника церков, краденим п'ятистарічним євангеліям та мільйонам готівки в іноземній валюті (це ж скільки днів їм потрібно було купувати по $200, вистоюючи з паспортом в черзі?!), котрі годують чи не з 2011-го року цяцянками про безвізовий режим, люди змушені платити гроші за те, аби їхні діти, "чесно" виграючи конкурси, вчились в Лондонах. А потім ще й піддаватись знущанням на кордоні з боку як польських прикордонників, котрі зневажають бидло, так і українських, бо самі й є ще більшим бидлом, ніж ті бідні люди, котрі змушені покидати рідні домівки аби заробити на кусок хліба. А мільйонери стають мільярдерами...