Facebook

вівторок, 26 вересня 2017 р.

Не минуло й дев'яти місяців з часу подання документів...

Після виконання шоденної операції перевірки статусу справи моїх дітей, взнав, що рішення вже видано. Ані листа, ані СМС ще не отримав. Тому невідомо, чи тішитися, чи готуватися до нової тяганини. Не хотілось би, вік вже не той. Але плавці не опускаю.

Повідомлення на wnioski.mazowieckie.pl
Повідомлення на wnioski.mazowieckie.pl
Спеціально додав склеєні скріншоти польською та українською для порівняння. Переклад вражає. І стовідсотково це не переклад з використанням бота, видно при прочитанні польського тексту. Що найприкріше, текст мокшанською помилок не містить.

І ось він ліричний відступ...
Ця ситуація не може не дратувати, адже українці в Польщі знову з часів першої Rzeczypospolitej складатимуть найбільшу меншість, а ставлення до української мови в польської влади таке, як за другої Rzeczypospolitej. Тут або брак інформації, або свідомий умисел. І в цьому випадку суспільство польське іде значно попереду Держави. Дедалі більше поляків береться вчити українську мову, розуміючи реалії. І як тут не згадати "українців", котрі жили в Україні, а не знали, чи не вміли розмовляти солов'їною?! Бо й Ваш вклад дуже солідний у цю заміну значень, що українці мають обов'язково бути мокшанськомовними. Ну не зможу я цього ніколи зрозуміти. Може хтось із цих осіб й почати на мене ображатись, але це дійсно щонайменше дивує. От я, не в приклад, а просто до слова, непогано знаючи українську мову, завжди намагаюся її вдосконалити. Я читаю статті російською, бо знаю її дуже добре. Роблю пошук в англомовному контенті в міру потреби й можливостей. Дошкуляю польським ужендам польською. І, якщо пощастить вивчити з дочкою основи німецької, то зможу зрозуміти переклад усім відомої фрази "russisches Schwein". А чи не можна спробувати вивчити мову, котру викорінили з Вашої родини ті самі окупанти, котрі знову окуповують нашу Батьківщину! На мою думку, відмовитись від мови, це те саме, що відректися від Бога та Батьків.

І не треба мене звинувачувати у ненависті до мокшан, чи їхньої культури. Бо немає ненависті, а є зневага, і не до них, а до їх діянь, і не культури, а здичавілості. Зміниться поведінка, зміниться ставлення. Не раніше. Крапка. А до того часу можна на мене ображатись, але у мене більше підстав це робити. Отож, робімо це кожен окремо разом.

UPDATE [2017-09-28]:
Статус справи змінився, з'явилась інформація такого змісту:
Рішення було відправлене листом поштою (дата) 27.09.2017 за адресою .
Тобто не так багато їм зайняло часу від моменту прийняття рішення та його відсилання, буквально день-два. Це просто статистичне спостереження.

UPDATE [2017-10-03]:
А у нас відмови дітям прийшли. Починається забава...

UPDATE [2017-10-04]:
Подаю скани відмовного рішення. На двох дітей текст слово в слово співпадає. Базу апеляції будуватиму на кількох порушеннях адміністраційного кодексу та порушенні того ж зміненого закону від 1- го травня. Адже в ньому чітко в Art. 10 вказано, що робити із незавершеними справами. Його працівник управління банально не знайшов в законі (абзац на першій сторінці, котрий починається зі слів Ponadto ustawa nowelizująca nie zawiera przepisów przejściowych...). Й не дивно. А Art. 11 нашого типу справ не стосується. Більше пізніше. Руки в жодному випадку не опускаю, готуватиму текст й консультуватимусь з юристами. Якщо хтось щось може порадити, чи підказати - буду вдячний. Можете це робити публічно в якості коментаря до статті, або інкогніто - у facebook.

Нагадаю деталі: рішення мало бути видане 25.04.2017 й продовження терміну розгляду справи не відбувалось. На прохання про пришвидшений розгляд справи та бажання скористатись законним правом перегляду актів справи - нуль реакції. Ню-ню...

Decyzja odmowna s.1

Decyzja odmowna s.2
UPDATE [2017-10-06]:
Додам трохи залізної логіки, на основі котрої й будуватиметься "захист Лужина". Власне взято звідси, але пернесу та перефразую й тут. Зі закону, яким наші справи потопили, взято:
Art. 10. Do postępowań wszczętych na podstawie przepisów ustawy zmienianej w art. 1 i niezakończonych przed dniem wejścia w życie niniejszej ustawy stosuje się przepisy dotychczasowe. 
Згадка про art.1 ustawy zmienianej - то власне і є USTAWA o repatriacji, оскільки саме її веселозвісний закон від 1-го травня змінює, та її Art.1, а саме:
Art. 1. 1. Ustawa określa zasady nabycia obywatelstwa polskiego w drodze repatriacji, prawa repatrianta, a także zasady i tryb udzielania pomocy repatriantom i członkom ich rodzin. 
2. Repatriantem jest osoba polskiego pochodzenia, która przybyła do Rzeczypospolitej Polskiej na podstawie wizy krajowej w celu repatriacji z zamiarem osiedlenia się na stałe. 
Власне до пункту другого наші справи мають стосунок. І як можна було цього не побачити при виданні рішення запитаю я Вас й сам відповім - для цього потрібно стати urzędnikiem.

UPDATE [2017-10-10]:
Залізна логіка від 2017-10-06 не така вже й залізна. Art. 1 не стосується справ моїх дітей, адже вони не є репатріантами в розумінні закону o repatriacji. Odwołanie подаю, але на перемогу сподіватись марно. Тут і демократичній казочці кінець. Розчарований я цим краєм. Картаю себе, що вирвав дітей з Батьківщини...

неділя, 30 липня 2017 р.

Йдемо до польської школи

Учітесь, читайте, і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь…

за поемою Т.Г.Шевченка «І мертвим, і живим…»

А що тут ще додати до слів Пророка українського народу?!

Приїдуть мої чада до Польщі, так і не дочекавшись своїх карт. Будуть вчитись і в польській школі, й стовідсотково ходитимуть до якоїсь недільної української, ні хвилини на байдикування та забивання голови дурницями. От і повстало питання вибору школи. Хоч і не дуже то й повстало, просто треба щоби діти ходили до школи.

Я цією проблемою почав займатись ще весною. Познаходив певну інформацію. Але в силу PIS-овської реформи школи, тут панує певна невизначеність. Але все ж.

Вибираємо школу в Варшаві, до котрої відноситься Ваше місце проживання. Якщо ж хтось хоче спробувати зарахувати дитину до іншої школи, варто скористатись рейтингом шкіл та гімназій за 2015-й рік та 2016 (гімназії тепер приєднуються до шкіл). Корисно. Кому до ліцею вік вказує та є польське коріння, то знайшов таку цікавинку: набір дітей зі сходу з польським корінням. Російськомовна стаття, як влаштувати дитину до школи.

Я не скористався з результатів рейтингу, а просто сходив на прийом до директорки школи, до району котрої входить наша квартира. Дуже приємна особа, витратила трохи часу на мене та запевнила, що приймуть без проблем. З документів наразі потрібно а)заява та б)копії документу, що посвідчують особу (карта побиту чи закордонний паспорт).

В п'ятницю відніс заяву. Я скористався з такого взірця (потрібно заповнити місця, виділені синім кольором й розташовані в дужках <приклад>):
PODANIE O PRZYJĘCIE DO SZKOŁY PODSTAWOWEJ
Ще донесу або відішлю в цифровому форматі світлини дітей для виготовлення безкоштовної міської карти для проїзду по Варшаві. А далі поживемо й побачимо.


субота, 1 липня 2017 р.

Статистика щодо українців у Польщі станом на 1 травня 2017р

І хочеться, і колеться

Фразеологізм

Українці в Польщі стають вагомим об'єктом спостережень та аналітики. Суспільно-політичні та економічні фактори, котрі зумовили останню масштабну хвилю міграції та еміграції до сусідньої Польщі, не зменшуються завдяки управлінню нашим милим домом  бариг без національності при владі. Вони створюють ідеальні умови для керування територіями. І це керування має властивість спадковості. Вони відсилають своїх діточок вчитися за кордон, аби "вони не стали мажорами", а самі, вдягнувши вишиванку, оповідають патріотичні байки мешканцям керованих ними територій. Не маю нічого проти вишиванки - це найчудовіший витвір рук українських майстрів. Також байки українські є прекрасними, милими й повчальними. Але я от проти бариг при владі на моїй Батьківщини. Бо болить мені за Україну більше, ніж їм.

Щоразу більше українців приїздить до Польщі на польові роботи, хатнє прибирання, чи працю на заводі, аби не стати мажорами у себе на Батьківщині. Але й тут вони мед не ложкою їдять, а тільки десертною виделкою. І польська влада вигадує різноманітні варіанти, аби залучати українців до праці (останнє рішення - можливість працювати "по безвізу"), але надавши їм мінімум прав при цьому. Така моя думка, підтверджена цифрами отримання позитивних рішень різного роду по картах побиту. Адже саме вони, карти, дають певний спектр прав їх власникам.

Надибав два цікаві документи, підготовлені управлінням до справ іноземців в Польщі:
Також можна проглянути їх у мене:

Перший документ є взагалі унікальним, оскільки аналіз проводиться виключно громадян України в розрізі років, документів, на котрі вони претендують, причин приїзду та поділу на різного роду категорії. Заохочую його собі прочитати, бо в мене немає часу щось там аналізувати. Особливо передостанній розділ "Загальні тренди". А страхи та першопричини певних рішень, котрі вже увійшли в життя в Польщі, можна прослідкувати. Там можна й знайти дані про "мільйон біженців з України в Польщі".

Я ж зроблю дрібнесеньке порівняння з другого документу. Як відомо, українці зараз є лідерами по виданим візам та різного роду картам побиту. Але є одне маленьке але. По кількостям відмов вони теж є лідерами. І лідерами не тільки кількісно, бо це зрозуміло, але й відносно. Прошу відкрити другий документ, котрий я трішечки модифікував. Застосована методологія "неотримання" позитивного рішення, є елементарною, як заповідав доктор Уотсон, - звичайне співвідношення отриманих позитивних рішень до поданих заяв. Звісно, є похибка, адже не всі, хто подає заяву в певному році, отримує рішення в ньому ж, інколи чекають й рік, а то й більше. Але перенесення залишкових даних з попередніх років на наступні зменшують похибку. Останній 2017-ий рік можна не брати до уваги, адже 6 місяців на рішення - то зараз майже фантастичний термін для ужендів (в Німеччині ж т.з. "голуба карта" зацікавленим працедавцем виробляється за ... одну добу!).

Для тих, кому ліньки відкривати документи, наведу скріншоти табличок. Перших дві (таблиці 1-6) - дані уженду із закладки LEGALIZACJA, третя до них - мої підрахунки. 

Tabela 1: Liczba osób, które w latach 2007-2017 złożyły wniosek o zezwolenie na zamieszkanie na czas oznaczony lub pobyt czasowy (najliczniejsze obywatelstwa) - stan na dzień 1.05.2017
Tabela 2: Liczba osób, którym wojewodowie w latach 2007 - 2017 wydali zezwolenie na zamieszkanie oznaczony lub pobyt czasowy (najliczniejsze obywatelstwa) - stan na dzień 1.05.2017
100 - (кількість отриманих позитивних рішень)/(кількість поданих заяв), % - zezwolenia na zamieszkanie oznaczony lub pobyt czasowy

Tabela 3: Liczba osób, które w latach 2007-2017 złożyły wniosek o zezwolenie na osiedlenie się lub pobyt stały. (najliczniejsze obywatelstwa) - stan na dzień 1.05.2017
Tabela 4: Liczba osób, którym wojewodowie w latach 2007 - 2017 udzielili zezwolenia na osiedlenie się lub pobyt stały (najliczniejsze obywatelstwa) - stan na dzień 1.05.2017
100 - (кількість отриманих позитивних рішень)/(кількість поданих заяв), % - zezwolenia na osiedlenie się lub pobyt stały

Tabela 5. Liczba osób, które w latach 2007-2017 złożyły wniosek o zezwolenie na pobyt rezydenta długoterminowego UE (najliczniejsze obywatelstwa) - stan na dzień 1.05.2017
Tabela 6. Liczba osób, którym wojewodowie w latach 2007-2017 udzielili zezwolenie na pobyt rezydenta długoterminowego UE (najliczniejsze obywatelstwa) - stan na dzień 1.05.2017
100 - (кількість отриманих позитивних рішень)/(кількість поданих заяв), % - zezwolenia na pobyt rezydenta długoterminowego UE
Легко помітити, що найбільше українці подають документи саме на карту на czas oznaczony. Рожевим кольором виділені роки, відколи почалася та продовжується війна Московії (тепер більше відомої під назвою Росія, котре вигадав їм Петрик Перший в 1721р на підґрунті заздрощів до Мазепи та Русі) проти України. 2017-ий рік пропоную не брати до уваги, з огляду на вище описане (не стосовно Петрика Першого, а часу очікування рішення). Також тримаємо в пам'яті, що до 100-о відсоткової влади в Польщі прийшов PiS. Бордовим я виділив від'ємні відсотки, що вказує на недосконалість цього примітивного методу, на що я звернув увагу вище. Голубим - відсотки менші за 10 - супер результат. Як видно, до "голубенької" групи українцям вдалося прорватись лише по одному разу в двох категоріях далекого 2008-го року (як би сказав Качиньський з анекдоту, коли його застукали з ящиком вина при виході з магазину і запитали, чи то він так багато вживає алкоголю: "To nie moja wina, to wina Tuska!"). Білоруси ж та мокші в "голубу" групу потрапляли й продовжують потрапляти.

Ріже око тенденція "не отримання", бо це не на 100% відмови, в порівнянні між 2013 й 2014 та 2013 й 2016 роками. І лідери серед цих цифр українці - вони "не отримують" приблизно ТРЕТИНУ позитивних рішень. Тому, не роблю жодних висновків, бо їх видно в цифрах. І нехай кине за упереджене ставлення до PiS в мене той, хто без гріха. А решті бажаю не потрапляти в цю негативну статистику. А щоби не потрапити, вчіться, читайте, шукайте, питайте.

Й не будьте, як Аня з Волині, котра знайшла собі мусульманина з Азербайджану (не тому не будьте нею, кохання різне, а часом і зле, а ми мусимо всіх толерувати, аби тільки вони нам не заважали жити) й не донесла документів, котрі ужонд (а тому) в неї просив, й дістала відмову, а потім починає шукати способи, як би то все виправити. І не будьте, як один араб (теж не тому), котрому юрист пані Аґата написала odwołanie від відмови, а він банально його не вислав (а тому). Боріться з кожною проблемою, шукайте шляхи її вирішення, привчайте себе до перемог.