Koniec Euro-2016 dla ukraińskiej ekipy - początek nowych zwycięstw!

Оглядали сьогодні матч Україна-Польща у мого співробітника та друга - Maćka. Оскільки не було поміж нас нащадків монголо-татар, себто росіян, всі залишились живі й не покалічені. Син Maćka пофарбувався у червоно-білі та синьо-жовті кольори. А старша дочка, не присвячуючи акцію до матчу, носить кулон у формі українського "тризубця". Ані Maciek, ані його жінка не є українцями, але дуже прихильно ставляться до нас. Вони, наче, прототип европейців. Не тих, котрі просто декларують прихильність до українців, а тих, котрі дуже близькі нам, як миролюбній нації. Є чому у цієї родини повчитись. І тішуся, що доля звела мене з такою інтелігентною родиною.

Польща-не росія!

USTAWA z dnia 13 maja 2016 r. o zmianie ustawy o Karcie Polaka oraz niektórych innych ustaw

Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться

Сьогодні в коментарях до однієї статті стосовно того, як "добре нова польська влада ставиться до українців", один користувач FaceBook'у відписав, що останні зміни "USTAWA z dnia 13 maja 2016 r. o zmianie ustawy o Karcie Polaka oraz niektórych innych ustaw" здійснять удар по демографічній ситуації в Україні, маючи на увазі, що багато українців скористаються можливостями, що вона надаватиме. Я, не володіючи тематикою в повній мірі, зробив лише обережне зауваження, що нічого в цьому поганого немає, коли добробут українців покращиться з легкої руки не їх керманичів (щоправда, дещо іншими словами). Бо я і справді, лише читав, що можна буде подавати в Польщі wnioski, а не в консульствах, як зараз. А ще я читав, що ця ustawa спрямована радше для мешканців "не европейської" частини СРСР, тобто азійської.

Отримавши певну поступальну силу, почався процес аналізу. Спочатку знайшов тернистий шлях цих змін. Хоч і не закінчував консерваторії, але, так розумію, вона вже підписана Президентом Польщі, й окремі її пункти вступлять в силу з 2016-09-02, а інші - 2017-01-01. Спочатку мене приємно вразив пункт, що власники Карти Поляка будуть мати можливість отримувати фінансову допомогу протягом 9 місяців:

Art. 8c. 1. Świadczenie pieniężne ustala się w kwocie stanowiącej:

1) w okresie pierwszych 3 miesięcy – równowartość 50% minimalnego wynagrodzenia za pracę, obowiązującego w roku złożenia wniosku o przyznanie świadczenia pieniężnego – na wnioskodawcę i jego małżonka oraz równowartość 50% tej kwoty na każde małoletnie dziecko pozostające pod władzą rodzicielską wnioskodawcy lub jego małżonka;

Тобто, для обрахунку грошового еквіваленту тих 50%, треба шукати Minimalne wynagrodzenie za pracę в законах з назвою "Ustawa z dnia xx.xx.xxxx r. o minimalnym wynagrodzeniu za pracę" за той рік, коли було складено wniosek. Наприклад, звідси випливає, що ті, хто складе в 2016-му, перших 3-и місяці отримуватимуть: дорослі - 1850*0.5=925 zł, діти - 1850*0.5*0.5=462.5 zł.

2) w okresie od 4. do 9. miesiąca – odpowiednio 60% kwot określonych w pkt 1.

4-9 місяць: дорослі - (1850*0.5)*0.6=555 zł, діти - (1850*0.5*0.5)*0.6=277.5 zł.

2. Przy ustalaniu wysokości świadczenia pieniężnego uwzględnia się wyłącznie członków rodziny wnioskodawcy, określonych w ust. 1 pkt 1, którzy przebywają razem z nim na terenie Rzeczypospolitej Polskiej.

Важливий пункт, при врахуванні грошового еквіваленту, враховуються члени родини того, хто подав wniosek, котрі проживають в Польщі.

3. Świadczenia pieniężnego nie wlicza się do dochodu, o którym mowa w art.8 ust. 3 ustawy z dnia 12 marca 2004 r. o pomocy społecznej (Dz. U. z 2015 r. poz. 163, z późn. zm.3)).

Грошова допомога не обкладається податком на доходи.

Art. 8d. 1. W przypadku zmiany miejsca pobytu przez wnioskodawcę lub członków rodziny określonych w art. 8c ust. 1 pkt 1 na inne znajdujące się na terenie Rzeczypospolitej Polskiej, właściwy do wypłaty świadczenia pieniężnego pozostaje starosta, który przyznał wnioskodawcy prawo do tego świadczenia.

Логічно. При зміні місця проживання на території Польщі змінюється територіальний орган, котрий виплачує.

2. W przypadku wydania decyzji o odmowie udzielenia zezwolenia na pobyt stały następuje z mocy prawa zawieszenie wypłaty świadczenia pieniężnego.

Виплата припиняється, коли видається відмовне рішення.

3. W przypadku, gdy decyzja o odmowie udzielenia zezwolenia na pobyt stały stanie się ostateczna następuje z mocy prawa utrata świadczenia pieniężnego.

Коли відмова набуває остаточного статусу, виплати припиняються взагалі. Це може наступити у випадку, коли не складено odwołanie на відмовне рішення протягом 14-и днів, то рішення стає остаточним. Або, коли odwołanie складене, але вдруге видана відмова. Потім можна ще в суд подавати, але то вже інша пісня.

І важлива річ для тих, хто носить рожеві окуляри. Виплати проводяться до тих пір, поки в польському річному бюджеті є гроші, закладені на дану графу витрат. Звертатися за фінансовою допомогою можна тільки з 1 січня 2017 року, так як в уже прийнятому на 2016 рік польському бюджеті не передбачено такої графи витрат. Зустрічав, що сума, закладена в бюджет, буде сягати 30 лярдів евро.

Також з'являється новий тип візи - 19a (для членів родини власника Karty Stałego Pobytu, яку здобув на підставі Карти Поляка):

19a) przybycia na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej jako członek najbliższej rodziny osoby przebywającej w Polsce na podstawie zezwolenia na pobyt stały uzyskanego na podstawie Karty Polaka;

Теж дуже добре, тішусь за цю категорію людей. 

А ще пункт про те, що термін перебування в Польщі для отримання громадянства для тих, хто має Kartę Stałego Pobytu по походженню, або Карті Поляка, скорочується з 2-ох років до одного:

7)  cudzoziemca przebywającego nieprzerwanie na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej co najmniej od roku na podstawie zezwolenia na pobyt stały, które uzyskał w związku z polskim pochodzeniem lub posiadaną Kartą Polaka.

І власникам Карти Поляка подання на громадянство та Pobyt Stały нічого не коштуватиме, але екзамен з польської мови на громадянство ніхто не відміняє, принаймні в цьому законі нічого не вказано з цього приводу.

То десь в середині тексту я ті всі родзинки познаходив. Хоч і не всі описав тут, бо пізно вже, рано вставати. Раджу всім, хто має Карту Поляка чи має намір її вибороти, почитати детально зміни, порівнявши зі старими текстами законів. Нижче будуть лінки.

Але, після весілля, приходить похмілля. Я таки повернувся до початку і тексту. І що я там знайшов?! А ось що:

Art. 1. W ustawie z dnia 7 września 2007 r. o Karcie Polaka (Dz. U. z 2014 r. poz. 1187 oraz z 2015 r. poz. 1274) wprowadza się następujące zmiany:

1) w art. 2 w ust. 1: 

...

b) w pkt 3 kropkę zastępuje się średnikiem i dodaje się pkt 4 w brzmieniu: „4) złoży oświadczenie, że ona lub jej wstępni nie repatriowali się lub nie zostali repatriowani z terytorium Rzeczypospolitej Polskiej albo Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej, na podstawie umów repatriacyjnych zawartych w latach 1944–1957 przez Rzeczpospolitą Polską albo przez Polską Rzeczpospolitą Ludową z Białoruską Socjalistyczną Republiką Radziecką, Ukraińską Socjalistyczną Republiką Radziecką, Litewską Socjalistyczną Republiką Radziecką i Związkiem Socjalistycznych Republik Radzieckich, do jednego z państw będących stroną tych umów.”; 

Червоним кольором виділив я. Отож art,2 ust.1 закону остаточно матиме такий вигляд:

Art. 2. 1. Karta Polaka może być przyznana osobie, która deklaruje przynależność do Narodu Polskiego i spełni łącznie następujące warunki:

1. wykaże swój związek z polskością przez przynajmniej podstawową znajomość języka polskiego, który uważa za język ojczysty, oraz znajomość i kultywowanie polskich tradycji i zwyczajów;
2. w obecności konsula Rzeczypospolitej Polskiej, zwanego dalej „konsulem”, lub upoważnionego pracownika organizacji, o której mowa w art. 15 ust. 1, złoży pisemną deklarację przynależności do Narodu Polskiego;
3. wykaże, że jest narodowości polskiej lub posiadała obywatelstwo polskie, lub co najmniej jedno z jej rodziców lub dziadków albo dwoje pradziadków było narodowości polskiej lub posiadało obywatelstwo polskie, albo przedstawi zaświadczenie organizacji polskiej lub polonijnej działającej na terenie jednego z państw, o których mowa w ust. 2, potwierdzające aktywne zaangażowanie w działalność na rzecz języka i kultury polskiej lub polskiej mniejszości narodowej przez okres co najmniej ostatnich trzech lat;
4. złoży oświadczenie, że ona lub jej wstępni nie repatriowali się lub nie zostali repatriowani z terytorium Rzeczypospolitej Polskiej albo Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej, na podstawie umów repatriacyjnych zawartych w latach 1944–1957 przez Rzeczpospolitą Polską albo przez Polską Rzeczpospolitą Ludową z Białoruską Socjalistyczną Republiką Radziecką, Ukraińską Socjalistyczną Republiką Radziecką, Litewską Socjalistyczną Republiką Radziecką i Związkiem Socjalistycznych Republik Radzieckich, do jednego z państw będących stroną tych umów.

Online translate Вам в допомогу. Але, якщо геть коротко, бо пізно вже, писав вище, то новим четвертим пунктом, бо виконання його йде через "і", а не "або", вони відсікають масив вимушених переселенців 1944-1957рр з Польщі до БРСБ, УРСР, ЛРСР та СРСР в цілому, котрі не зможуть довести польське походження. А це ой як важко, повірте мені! Скажу більше, не всі тутешні поляки згідно вимог ужендів могли б довести свою польськість, але вони хороші, бо "народились там, де треба".

Отож, як підсумок коротенького, але, на мою думку, влучного аналізу, котрого ніде не зустрічав - отримати Карту Поляка стане важче. Але, хто вже володіє нею, або вдасться заволодіти, то буде мати певні привілеї.

Якщо глибоко помилився з висновком, прошу мене виправити. Я тільки втішусь своїй хибі.

Links:
USTAWA z dnia 13 maja 2016 r. o zmianie ustawy o Karcie Polaka oraz niektórych innych ustaw
Ustawa z dnia 7 września 2007 r. o Karcie Polaka
Ustawa z dnia 12 grudnia 2013 r. o cudzoziemcach
Ustawa z dnia 2 kwietnia 2009 r. o obywatelstwie polskim
Ustawa z dnia 16 listopada 2006 r. o opłacie skarbowej

UPDATE [2016-06-28]:
Знайшов в тенетах інтерпретацію, що власникам Карти Поляка не потрібно платити за wniosek на Kartę Stałego Pobytu. Шкода, але це не так. Звільнення від оплати є тільки на wniosek на громадянство. Підтвердження:
Ustawa z dnia 16 listopada 2006 r. o opłacie skarbowej
с.32, додано пункт <3):

3. Zezwolenie na pobyt stały 640 zł zezwolenie udzielane: 

1) członkowi najbliższej rodziny repatrianta 

2) cudzoziemcowi, któremu udzielono azylu 

<3) posiadaczowi Karty Polaka, zamierzającemu osiedlić się na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej na stałe>  

UPDATE [2016-06-28*]:
Хоча ні, "люб'язні" друзі-білоруси вказали на помилку. Тому - таки безкоштовно. Що ж, тішуся з того.

Досвід рятування дитини, хворої на лейкемію (białaczka)

Добре далеко розходиться, а лихе ще й далі

 Так і влаштована людська природа, що добро пам'ятається в меншій мірі, аніж зло. Мабуть, це зумовлено тим, кожна що людина прагне комфорту, а, відчуваючи його, починає понижувати рівень системи власної безпеки, що в свою чергу понижує рівень сприйняття інформації. І, як наслідок, - і її запису. А немає інформації, або не якісно вона записана - немає можливості й бажання здійснювати звернення до неї. А злі речі записуються нами в стані максимального збудження системи, що зумовлює високу якість запису з чіткою деталізацію подій.

Я й сам не раз ловлю себе на думці, що спогади чи враження про людину здебільшого виринають у думці з певним сіруватим забарвленням. Звісно, я намагаюсь себе пересилити і витиснути й позитив. Але не завжди є час на це звернути власну увагу. От, наприклад, мій останній український працедавець в мене викликає огиду, хоча він зробив мені немало добра, але його останні вчинки, пов'язані з кількамісячною невиплатою "чорної" заробітної плати, що, зрештою, трансформувалось навіть у погрози при спробі запиту, повністю нівелювали добро. Дуже шкода. За чутками, він продовжує в цьому ж дусі і надалі, вдосконалюючи способи жахрайства й обману українців, що геть не зміцнює любов до феодального класу нашої багатостраждальної країни.

Вступна частина закінчена, розпочинаємо основну. Трохи більше пів року тому у нашу велику родину прийшла чергова біда. 8-ми річному Русланчикові, котрий "викарабкався" з 4-ої стадії раку нирки (хоча там були уражені й інші внутрішні органи), діагностували рак крові (лейкемія або білокрів'я). Це був справжній шок для усіх нас, а особливо для його батьків.

Вони спочатку опустили руки, вже уявляючи найгірше. Але справу в свої руки взяла моя мама й організувала грандіозний проект, залучивши величезну кількість людей, починаючи від родини та сусідів, закінчуючи народними депутатами.

Варто зазначити, бо цим і не відкрию нікому Америки, що медицина, як і більшість інших сфер, у нас у жахливому стані й працює здебільшого на збагачення різних дотичних до неї осіб за рахунок хворих, часом ціною їх смерті. Так і в нашому випадку лікарі малювали картину Малевича "Чорний квадрат". Батькам казали "або робіть щось, щоби дитину повезти лікувати за кордон, або...". Так, у нас лейкемію не лікують простими новітніми методами пересадки (трансплантації) кісткового мозку. Дивно, але факт. Їм порадили шукати канали на клініки Ізраілю, Італії, Польщі або Білорусі(!). Остання була нами відхилена в силу ненадання гарантії на кінцевий результат, перші дві - досить великі кошти лікування (казали, що близько 400,000€, не знаю напевне). Оскільки я вже в той час був в Польщі, мама попросила мене прозондувати цей напрямок. Я спочатку дзвонив до державних клінік в Варшаві. Вони тільки питали, чи дитина має громадянство чи Карту побиту. Звісно, ні. Отже, нічим не змогли допомогти. 

На роботі мені порадили звернутись до т.з. фундушів. І я зателефонував до якогось одного, не пам'ятаю якого саме, але вони не спеціалізувались по лейкемії, але надали мені контакт до пана Лешека Кауца (Leszek Kauc) з Medigen. Дуже приємний чоловік. Він одразу роз'яснив усю схему, як вони працюють і надав номер телефону до лікаря Роберта Дембскі (Robert Dębski) з Szpital Uniwersytecki nr 1 im. dr. Antoniego Jurasza  міста Щецін (Szczecin).

Зателефонував і до пана Роберта. Він повідомив, що у них власне є вже одна дитина з України й ще готуються приїхати нові. Тобто, механізм співпраці вже налагоджений. Вартість трансплантації - приблизно 115,000€. Теж сума немала, але мова йде про життя дитини.

Тоді ми розпочали кампанію збору грошей в Україні, залучивши знайомих, церкви, телебачення, доброчинні організації тощо. 

Паралельно отримали договір від лікарні на Міністерство Охорони Здоров'я, що вони будуть лікувати Русланчика. Цей договір вислали зі клініки до мене поштою, а я - автобусом до України. 

Також автобусом передали мені проби крові Русланчика, які я завіз до пана Лешека. Вони роблять широкий спектр аналізів для визначення оптимального донора й мають доступ до бази даних донорів багатьох країн, мабуть це якась спільна система, не можу стверджувати. Якщо донора знаходять в Польщі, то вартість матеріалу та супутнього супроводу, адже люди працюють на роботі, менша, якщо ж в інших країнах, то чим далі, тим дорожче. Так мені пояснили. Нам пощастило, 2-ох донорів знайшли в Польщі, вибрали одного. Вартість для нас склала 1,600€. З ними теж підписується договір, а далі він сам контактує з клінікою стосовно питань, пов'язаних з донором (dawca). До речі, пан Лешек дуже дивувався, що Україна не в змозі лікувати своїх дітей. І казав, що пробував свого часу надати свій досвід для України, але нікого це не зацікавило. Він то не знає чому, а ми всі чудово знаємо - лаве.

Варто відзначити, що в нашому МОЗ не так і багато порядних людей. Аби вибити потрібну суму на лікування дитини, нам довелось залучати 3-ох народних депутатів, двоє з яких брали активну участь у процесі. І часом вони не вірили наам, а вірили брехунам з МОЗ. В МОЗ намагались дотягнути справу до того моменту, коли дитині вже не була потрібна пересадка. В цьому випадку вивільнялись би кошти. Чому так гадаю? Факти. Секретаріат не вислав до клініки гарантійного листа, по якому теоретично можна було б почати процес лікування. Але правдами й неправдами нам вдалось отримати кошти на лікування.

Коли клініка отримує кошти на свій рахунок, вони висилають запрошення на лікування. На підставі цього запрошення робляться візи. Ми зробили Русланчикові й його батькам річні національні візи, бо їм близько 6-и місяців потрібно буде бути в Польщі. Але, хто робитиме візи на підставі запрошення, раджу намагатись збільшити термін перебування.

Станом на сьогодні, Русланчикові вже зробили трансплантацію. В дитини з'явився апетит. 

Я дуже коротко тут описав цей важкий процес і більше ту його частину, в котрій я брав участь. Оскільки батьки дитини - "люди з села", нам довелось робити усю роботу самим. Я виконував роль комунікатора з лікарем та фундушем. А це мало не щоденні телефонні дзвінки та емейли (укр. лікарня-брат-я-лікар-я-брат-укр.лікарня).

У підсумку, ми виконали проект на відмінно і зараз все в Божих руках.

Якщо маєте когось, хто хворий на лейкемію, порадьте скористатись цим шляхом, запропонуйте почитати публікацію, котра може стати точкою відштовхування до порятунку життя людини - найціннішого, що маємо в цьому світі.

P.S.: Відео з пані, котра працює разом з паном Лешекем. Також мав щастя з нею познайомитись.
Białaczka to choroba leczona czasem

У польський Сейм надійшов проект резолюції про геноцид на Волині

Опозиційна Польська селянська партія вимагає визначити 11 липня Днем пам'яті жертв геноциду, у якому польські політики звинувачують загони УПА.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на Польське радіо.

Це вже третій такого типу проект, що перебувають у польському парламенті. В останньому проекті наголошується, що "організований і масовий вимір Волинського злочину має характер етнічної чистки і геноциду", а в 1942-1945 роках на території Волині і Східної Галичини "жертвами злочину стали 100 тисяч невинних польок і поляків, включно з дітьми".

"11 липня 2016 року виповнюється 73-тя річниця апогею хвилі злочину, який на Східних кресах здійснили Організація українських націоналістів і підрозділи Української повстанської армії", - пишуть польські аграрії у проекті резолюції.

Автори проекту наголошують також на тому, що останніми роками у Західній Україні помітне зростання популярності Степана Бандери та УПА. І що за повного мовчання Києва і Варшави в містах постають пам'ятники Бандері, його ім'ям називають площі і вулиці, проходять марші його пам'яті, а намагання увічнити жертв подій на Волині блокуються.

Автори проекту зазначають також, що в останні роки на Західній Україні спостерігається помітне зростання популярності Степана Бандери та УПА, при повному мовчанні українських і польських властей у містах з'являються пам'ятники Бандері, його ім'ям називають площі і вулиці, відбуваються марші його пам'яті, а спроби увічнити жертв подій на Волині блокуються.

Раніше до Сейму були внесені два проекти по 11 липня від популістської і націоналістичної партії Кукіз15 і правлячої партії Право і справедливість.

Нагадаємо, до трагічних подій на Волині та Східній Галичині 1943-1944 рр. в Україні та Польщі є різне ставлення. У кінці 1990-х років була створена спільна комісія польських і українських істориків для роботи з вивчення цих подій. Робота спільної комісії показала наявність очевидних відмінностей у трактуванні подій польськими істориками та низкою українських - уродженців місць подій. Українські дослідники зазначають, що Волинська трагедія була наслідком війни Армії Крайової з УПА, в якій брало участь і цивільне населення. При цьому польська сторона також вдавалася до репресій проти цивільного українського населення - кількість жертв із українського боку оцінюється в 10-20 тиcяч людей.

У грудні 2014 року президент України Петро Порошенко під час свого виступу перед депутатами парламенту Польщі вибачився за події на Волині, але не давав їм якоїсь характеристики. Він закликав "не будувати політику на могилах".

14 липня 2013 року в Луцьку після молебню за загиблих під час Волинський трагедії у президента Польщі Броніслава Коморовського кинули яйцем.

У 2013 році польський Сейм прийняв стриману версію "Волинської резолюції", з формулюванням "етнічна чистка з ознаками геноциду". 

Джерело: http://ua.censor.net.ua/n392916

Це підтвердження моїм словам, що в Польщі прийшли до влади націоналісти. Мої досить інтелектуальні співробітники самі в шоці від них. Кажуть, що ці пани та пані здатні посваритися зі всіма сусідами, а по суті своїй є лише популістами. І, схоже, до того йде.

Звісно, вони мають право і повинні пам'ятати про ці трагічні події. Як і Україна мала б Польщі нагадувати про вбитих на їхніх теперішніх теренах українців та ганебно переселених у змові польської влади з кримінальною радянською. Але цього не буде, поки Україна буде слабкою. А слабкою буде довго, бо немає української влади.

Вболіваймо за збірну України на ЧЕ-2016!

Сьогодні перший матч ЧЕ-2016. З ним почнеться дуже важкий місяць, оскільки треба буде по максимуму переглядати матчі, жертвувати бігом та іграми в баскетбол, а комусь і через силу змушувати себе випивати по кілька пляшок живототворчого пива та з'їдати надуті повітрям пачки чіпсів, чи, досипані до приправ, сухарики.

Гадаю, для українця не виникає сумніву за яку футбольну дружину вболівати. І ще, дякувати Богу, є одна збірна, проти котрої завжди будемо вболівати.

Мене сьогодні на роботі вже питали колеги-поляки: "А за кого ти на нашому спільному перегляді матчу Польща-Україна вболіватимеш (będziesz kibicować)?!". Отримавши очікувану відповідь, сказали, що з нетерпінням чекатимуть на його закінчення, аби почався "махач" вболівальників. :)))

Усім приємних вражень від перегляду матчів, а нашим небесно-золотим - максимально-можливого результату!

Генеалогічний пошук в Польщі

Well begun is half done - єдина корисна річ, котру отримав в одному з спам-листів. Схоже, там працюють непогані спеціалісти. Адже важливо людину змусити відкрити той лист, заголовок якого вабить лаконічністю та перспективою, хоч і розмитий тематично. Але нам це підходить для чергової публікації.

В Польщі особисто мною був помічений факт такої собі культурної шляхтецької гордині поміж поляків похилого віку. Часто можна почути, що "от я корінна Варшав'янка, а вони от тут понаїхали...". Під час споглядання одного з багатьох марафонів, мав щастя стояти поруч із одною парою похилого віку. Боже, як же вони сі тішили, коли повз них пробігав учасник в футболці, напис якої свідчив про його варшавську кров, або хоча б тривале експлуатування каналізації цього міста. Але вистачило пробігти повз них якомусь темношкірому, як міміка миттєво змінювалась, а дідусь і взагалі дозволяв собі расистські випадки, імітуючи звуки мавпи. Пам'ятники чи пам'ятнички на кожному кроці, у костелах пам'ятні таблички з іменами загиблих в тих чи інших подіях, в транспорті сторіночки історії, в яких часом і українці з'являються, щоправда у якості поліцаїв колаборантів - посібників німців. Це не ображає і не дратує, а засмучує, бо у нас на цьому місці фіга. Тому і маємо фіги в інших місцях. Але пояснення цьому є - у комсомольців, котрі при владі всі роки незалежності, початок історії, як і в росіян - коли, вибачте, наробив купу, відтоді й почався відлік, навіть, якщо купа впала на золоту монету. От і комсомольці шанують тільки часи, коли їхні батьки-комуністи збагатились за чийсь рахунок чи, навіть, життя.

Щоправда, треба погодитись з тим, що українці ментально, зрозуміло, відрізняються від поляків, ну, і, дякувати Богу, від росіян. Українці багато працювали, працюють і будуть працювати. Ми, наче воли цілої Европи, якщо дещо перебільшити. Це й одна з причин, чому поляки бояться наших заробітчан, бо вони будують Україну в Польщі. Але одну річ я збагнув саме перебуваючи тут. Що це шанування поколінь минувших є дуже важливим зміцнюючим фактором для поколінь прийдешніх через покоління сучасні. Це, якщо хочете, клей часу. Хоч і пізно особисто я перетравив цю істину, не вважаю, що запізно. Хочу й своїх дітей простимулювати взяти участь у цьому сімейному проекті побудови генеалогії. Адже, вивчаючи минуле своїх дідусів та бабусь, вони самі захочуть, аби їхні діти та внуки їх розпитували про життя. А для цього треба щось зробити добре і не зробити злого. Тому, сподіваюсь та молюсь, щоб вони дотримувались певного вектору в своєму житті. 

По великому рахунку, мені з пошуком документів пощастило. Моя двоєрідна сестра зробила титанічну роботу ще кілька років до мого приїзду. Вона здійснювала пошуки старим перевіреним способом - безпосереднім зверненням. Поїхала вона до села, звідки наші дідо та баба були, знайшла родичів, котрі перелякались її приїзду, мабуть, вважаючи, що вона розпочне якісь процеси відшкодування майна. Принаймні, так я гадаю, що суть була в тому. Потім вона поїхала до Urzędu Stanu Cywilnego w Leżajsku, де їй вдалось віднайти значну кількість документів.

Я ж, як людина лінива та трішки більше просунута в технологіях, писав багато мейлів, просто бомбардуючи різноманітні уженди та архіви. Мене здивувало, що у переважній більшості я отримував відповіді. Інколи це були сухі відписки, інколи з затримками, але практично завжди отримав.

З чого почати? Важливо знати, в якій місцевості жила людина. Шукаємо цю місцевість в інтернеті. Потім визначаємо urząd gminy, urząd stanu cywilnego, archiwum тощо. Тоді пишемо культурного листа чи мейла з обов'язковим вказанням зворотньої поштової адреси до кореспонденції. Не знаю, чи до України будуть відсилати листи, але спробувати можна.

Я, наприклад, писав сюди:

Archiwum Państwowe w Rzeszowie
Archiwum Państwowe w Przemyślu
Urząd Miejski w Leżajsku
Urząd Gminy Stary Dzików

Саме в Archiwum Państwowe w Rzeszowie я знайшов документ справи, коли відбирали dowody osobiste (kenkarty). Оплатив тільки 10 zł зі 2-і сторінки фотокопій.

З Urząd Miejski w Leżajsku отримав безкоштовно цілий пакет документів, склавши лише заявку без жодних документів, котрі підтверджують родинний зв'язок:

Wniosek do USC w Leżajsku

Взагалі, я найбільше в захопленні від цього уженду, він для мене є взірцевим серед усіх, з котрими мав справу. Завжди відповідали конкретно і швидко. Дуже адекватні там працівники. Велике їм дякую, якщо вони читають мій блог. )))

Інша справа була, коли писав подібний запит Urząd Gminy Stary Dzików на родичів дружини. Пан уженднік змусив мене вислати йому купу паперів (близько 16 сторінок), котрі підтверджують родинний зв'язок моєї дружини:

а) копії паспорту закордонного;
б) копія свідоцтва про народження;
в) переклад на польську свідоцтва про народження, добре хоч не przysięgłe, то я сам переклад зробив;
г) копії свідоцтва про одруження - бо відбулась зміна прізвища;
д) переклад на польську свідоцтва про одруження - аналогічно сам робив.

Важливо: потрібно вказувати точну дату народження та місце проживання. Не скажу, що це критично, але вони вимагають і це збільшує ймовірність позитивного вишукування. У випадку моєї дружини, то дати виявились у всіх відмінними від тих, за котрими жили її мама, тато, баба та дідо. У всіх, то просто makabra.

Отож, у Stary Dzików таки видали 3-и документи:

1. odpis skrócony aktu małżeństwa діда та баби;
2. odpis skrócony aktu urodzenia тата;
3. odpis skrócony aktu urodzenia мами.

Але одне але: за кожен документ пан з мене збив по 22 zł. Хоч я йому надіслав аналогічну заявку як до Leżajska. 

Висновок один: а) різне трактування законів і\та б) компетенція самих ужендніків.

До архівів теж писав мейли, але по-різному отримував відповіді. З Rzeszowa мейлом, а з Przemyśla - поштою. Спочатку було дивно, бо пишеш мейл, чекаєш тривалий час - ніц. А тут раз і приходить паперова відповідь. Таке собі єднання матеріального й нематеріального. І приємно. А ще з Rzeszowa переслали мій запит до Przemyśla:

Пересилання запиту з одного архіву до іншого

Звісно, з Przemyśla я вже нічого не отримав, бо до того мій аналогічний запит безпосередньо до них вони опрацювали. Власне, отримав від них листи, що нічого не знайшли:

Відповідь з Archiwum Państwowe w Przemyślu

Файний такий лист, з кольоровим гербом. А якщо серйозно, то і відсутність позитивної інформації збагатила мене іншими 2-а цікавими фактами:

1) можна у них працювати в архіві і самому шукати інформацію (обов'язково скористаюсь у майбутньому, коли нагромаджу дані з пункту #2);
2) в кінці вказали інтернет-системи, де можна шукати інформацію.

Другий пункт викликав у мене інтерес, от я і поштурмував пошуковиком. І знайшов суперський ресурс Wyszukiwarka materiałów zdigitalizowanych. Тут є скани з багатьох джерел. Щоправда, є прогалини. Не знаю, чим зумовлені, чи відсутністю документів, чи ще не опрацюванням їх. Побачимо. Я опрацював незначну частину з тих документів, що є там і цікавлять мене. І наразі маю 106 збережених сканів. Але, у зв'язку із цією часовою прогалиною, треба буде дедуктивно визначати далеких родичів. У всякому випадку, імена та прізвища усіх дідів та бабць моїх діда та бабці я вже маю, дати народження деяких з них і, навіть, ще їх батьків імена. Це допомогло мені заповнити потім запит на підтвердження їхнього громадянства - було вже мало незаповнених пунктів. Ось приклад сторінки aktu z księgi:

Скан сторінки aktu z księgi

Звісно, якість буває різною. Інколи почерк читабельний, інколи гірший. А ще варто звернути увагу, що імена записані латиницею. Я інколи користуюсь цим ресурсом для пошуку наших аналогів: 20,000 NAMES.

Можна ще спробувати щось тут знайти. Якісь поради є тут, але не пам'ятаю які: Porady praktyczne dla osób rozpoczynających poszukiwania genealogiczne w Archiwum Głównym Akt Dawnych.

Є ще такий онлайновий пошуковий сайт:
http://www.geneszukacz.genealodzy.pl/

Отож, в якості підсумування. Треба володіти іменами, прізвищами (дівочими в тому числі), датами народження та місцем проживання (народження). Якщо чогось немає не варто опускати руки, а все одно організовувати інтелектуальну атаку на польські інституції - вони за свою роботу отримують гроші й з Unii Europejskiej в тому числі. Вони напишуть, чого їм не вистачає для успішного пошуку. Не варто очікувати відповіді "на вчора", треба попивати чай з м'яти час від часу, нікуди від цього не дінешся.

Імовірно, хтось має свій досвід пошуку інформації в Польських інституціях. Прохання поділитись, не тримати під подушкою, Вам це не допоможе, як і тим, кому Вам шкода подати її.

І наостанок - хай щастить у пошуках! Пишіть коментарі та питання під публікаціями. Я щось міг пропустити, або не описати в силу втоми від вікендового відпочинку.

UPDATE [2016-06-05]
Мало не забув дуже важливу річ. В USC w Leżajsku пані мені повідомила таку річ, що у них періоди зберігання документів. І для актів про народження - це 100 років, а про одруження - 70 років. Оскільки я робив запит у 2015-у, то мені ще пощастило отримати акт про одруження 1935-го року. Не пам'ятаю точно, куди вони потім їх передають. Але, гадаю, у архіви. І чи передають взагалі, чи то просто стосується процесу видавання актів. Але ось так тікає годинник, niestety.

UPDATE [2017-04-03]
Не знаю, чи наберусь коли-небудь сили написати цілу публікацію про цей мій досвід, бо то не надто важливо і не дало результату. У серпні 2016-го я подав вньосек до IPN (Instytut Pamięci Narodowej). Хотів, аби вони віднайшли ті, відібрані у моїх діда й бабці, кенкарти, чи доводи особісті. Адже десь вони мали зберігатись, якщо їх, звісно, не знищили, аби обрубати історичний корінь. Процедура подачі проста, вньосек є в них на сайті. Після 6-и місяців отримав повідомлення про продовження ще на місяць розгляду справи, а по тому місяці - відповідь, що нічого не знайшли. Шкода.
Може, комусь вдалось віднайти такі документи, котрі відбирали при виселенні? Поділіться, й Вам віддасться сторицею, якщо не тут, то там. А, якщо не там, то ніде, тобто всюди.

Шампанське з "польської" бузини (dziki bez)

Перебуваючи на чужині, намагаєшся відтворити дрібнесенькі деталі українського побуту: ходиш до української церкви, а не до kościoła, граєш у футбол, а не piłkę nożną, п'єш шампанське з бузини, а не bimber. От і про останнє. Подам рецепт, може, хтось зацікавиться. Тим паче, зараз період цвітіння бузини.

Цьому рецептові мене навчила дружини мама, в колах зятів - теща. Особливо смакує в період копання ґруль, бандурок, ріп, карчох, землянок, бульб, бараболь, чи картоплі. Підеш собі на перекур для не паліїв у підвал, шєдеш на путню, возьмеш си фляшку зимного шампанського і попиваєш, слухаючи спів солов'я та марні спроби зозулі порахувати твої гроші у штанах без кишень, милуючись осінньою красою, знаючи, що скоро вона зміниться непередбачуваною та сумною зимою, та дивлячись як мило працюють на городі всі ті, хто не пішов з Вами. Еех, тоді виникає відчуття радісного смутку та сумного захоплення життям.

Як не дивно, на тих теренах Польщі, де я мешкаю та працюю, дуже багато бузини. І, як людина хрещена, відчував би провину, що не зробив собі маленьку українську радість. Тому, вчора, після вечірньої пробіжки на 10.75 км у Варшавському парку, нарвав там же бузини. І сьогодні вже заколотив. Отож, рецепт:

а) 12 суцвіть бузини;
б) 1 л цукру;
в) 25 гр лимонної кислоти;
г) 6 л кип'яченої води.

Обриваємо листя квіточок, перетираємо з цукром та лимонною кислотою. Коли був на батьківщині, то в макітрі макогоном перетирав, а тут, чим попало. Висипаємо до холодної кип'яченої води, перемішуємо. Ставимо в якісь посудині на 24 години (читав інший рецепт, що на 3-и доби, не знаю, може і я спробую стільки, не думаю, що зашкодить). Після того, проціджуємо і виливаємо у пластикові пляшки. Я використовую ємністю 1.5 л. Віднести до підвалу (радять класти горизонтально, аби не розірвало) на 2-а місяці. Хоча, я стовідсотково стільки не витримаю. Можна час від часу спускати газ з пляшок, якщо виглядатимуть загрозливо. А так і буде, бо пляшки в кінцевому випадку залишаться практично без вигинів.

Є й інші рецепти, зазвичай різняться пропорціями. Я притримуюсь такого.

Що ж, хто зробить, той оцінить наскільки це смачно.