Od 4 lipca zmiany w udzielaniu informacji dla cudzoziemców (UW w Warszawie)

- Это наш друг!
- Сам дурак!

З кінострічки "Дванадцять стільців" ("Двенадцать стульев") 

Ліричний відступ. Гадаю, усім відомий цей крилатий вираз з чудової кінострічки. Хоча книжку в оригіналі читати значно цікавіше. Більше помирав від сміху, лише читаючи  "Пригоди бравого вояка Швейка" Ярослава Гашека.

Хто дочитав до другого абзацу, питає в екрана свого пристрою "до чого це все?". Пояснюю. На цьому тижні я знайшов статтю, де вказувалось, що  з 2-го вересня 2016-го року власники Карти Поляка зможуть безкоштовно подавати документи на Stały Pobyt. Тоді я віднайшов закон і, не зауваживши, що третя колонка в досить великій табличці має назву Zwolniena, зробив хибний висновок, що це не так. А таке могло би бути, бо відомо, що проекти законів часто різняться від прийнятих законів. І я запостив інформацію тут в блозі і ще в кількох місцях, одним з яких був білоруський форум в темі Карта Поляка. Я там додав інформацію польською, бо після початку війни України з терористичною організацією Російська Федерація вважаю аморальним її використання. Отож, за кілька хвилин один з дописувачів форуму виправив мою.помилку з вказанням скріна закону і таким собі дрібним зауваженням:

Информацию лучше брать в самих законах в первоисточнике, а не в интерпретации украинских блогеров.

Наче нічого такого, тому я перепросив за помилку, й подякував цьому дописувачу за вказання моєї національності, додавши, що пишаюся тим, що є українцем. Інший ж дописувач написав, звертаючись до мене:

а украинцы пусть платят, даже побольше с них можно брать

Я йому теж без образ просто відповів, що "українці принаймні можуть розмовляти українською". Цей користувач одразу відписав якусь гидоту, я не запам'ятав цей набір символів. Після того я побачив усю суть цього білоруського форуму. Модератор видалив мій пост зі словами, що "я пишаюсь, що є українцем", мабуть, вгледівши в ньому загрозу національній безпеці своєї республіки або такий популярний в РФ екстремізм. Повидавав мені червону картку (наче я в'їхав у підкаті в ногу того бідолахи, не зачепивши м'яч), а самому бідоласі - жовту. Не знаю, що то за система у них з картками і не цікаво знати. І видалив і його пост з гидотою, порадивши продовжити задушевну бесіду в приваті. Що той, неспроможний розмовляти білоруською мовою користувач з Мінська, й зробив. Потім він кинувся писати ще більшу гидоту, ображаючи мою національність й українців в цілому. Я ще кілька років тому кинувся би з подібними речами у відповідь, але зараз з посмішкою запропонував йому spierdalać. Ну, так, не культурно, але краще, аніж ображати людину правдою. Це її ще більше озлоблює, аніж прохання пройти повз. Звісно, з першої спроби він не зрозумів тлумачення цього чарівного слова. Довелось вдруге, втретє і, навіть, вшосте просити його про це. Після шостого разу подіяло.

Хоча поміж моїми проханнями я багато чого взнав, він відкрив мені очі на світ, дякую йому за це щиро! З очей, наче, марля зіскочила. Жартую. Виявляється, йому ні до чого розмовляти білоруською мовою. Як я це розумію й співчуваю. У нас теж це стало одним з факторів зросійщення українців примусового, чи добровільного, байдуже. Але потім прийшла війна і вона не дала часу на з'ясування цього. Також я, виявляється, в мирному житті ходжу і вигукую гасло "Слава Бандері" на кожному кроці. Прізвище він написав вірно й (!) з великої літери, а не Бендера, як часто пишуть. Тому, роблю висновок, що він людина освічена. Також виявилось, що усі українці підробляють довідки для отримання Карти Поляка. Білоруси, мабуть, ні. Це їм національність не дозволяє, я тільки такий висновок роблю. Але найважливіший висновок, що ця особа володіє надприродними здібностями розпізнавати національність людини за запахом, бо висловив таке твердження, що "українці вже усю Польщу засмерділи". Ось з такою надлюдиною, мабуть, прототипом героя Фрідріха Ніцше з "Так казав Заратустра" довелось мені віртуально поспілкуватись.

А якщо трішки серйозніше, то мене здивувало таке ставлення з огляду на повну відсутність агресії з мого боку. Мені це нагадало власне цю частину фільму згори. І ще в мене піднявся рівень недовіри до білорусів. Адже до росіян зі зрозумілих причин немає тепер жодної. Білорусів я ж вважав такими собі роботягами, котрі стали жертвами (чи не жертвами?) Бацьки. А в топіку про Карту Поляка я відчув жагу до її отримання та користання з її можливостей в одній з країн ЕС, отож таке собі бажання долучитись до істинно-демократичної культури, а не якогось протухлого "руSSкого мира". Хоча, по одній паршивій вівці ціле стадо характеризувати не доречно. Але такий життєвий досвід був мною отриманий.

А тепер до суті публікації. Інформація стосується тих, хто подає на Kartę Pobytu чи Obywatelstwo в Urząd Wojewódzki w Warszawie. В Варшаві кількісно дуже багато заявок здійснюється. Колись були просто живі черги, потім вигадали побирання номерків. Але це мало що вирішує, бо черги до них зранку і так жахливі. А стосовно того, щоби додзвонитись і запитати стан справи, то це справжня трагедія, по 50 разів можна набирати і завжди буде зайнято. Власне новина:

Od 4 lipca cudzoziemcy będą mogli skorzystać z całodobowej automatycznej infolinii, sprawdzić status swojej sprawy w internecie oraz skontaktować się z konsultantami telefonicznie bądź mailowo. Informacje nie będą udzielane bezpośrednio w siedzibie Wydziału Spraw Cudzoziemców (w ramach dotychczasowych stanowisk, numerek z literką B).

• Całodobowa automatyczna infolinia:

 pod numerem (22) 695 67 70 gdzie, interesant znajdzie informacje na temat:

 zaproszenia cudzoziemca do Polski

 zezwolenia na pobyt i pracę

 zezwolenia na pracę

• Informacja telefoniczna

 pod numerem (22) 695 67 73 w godzinach:

 poniedziałek 10:00 - 16:00,

 wtorek - piątek: 8:00 - 14:00

• Samodzielne sprawdzenie statusu sprawy

Status swojej sprawy można sprawdzić na stronie https://wnioski.mazowieckie.pl/MuwWSC/pl

Jeśli interesant nie posiada hasła i loginu może wysłać e-mail na adres legalizacjapobytu@mazowieckie.pl i podać następujące dane:

 numer sprawy,

 pełne imię i nazwisko (zgodnie z paszportem),

 datę urodzenia.

• Informacja mailowa

  ozp@mazowieckie.pl - w przypadku zezwolenia na pracę dla cudzoziemca

  legalizacjapobytu@mazowieckie.pl - w przypadkach:

 zezwolenia na pobyt czasowy

 zezwolenia na pobyt stały

 zezwolenia na pobyt rezydenta długoterminowego UE

 przedłużenia wizy

 dokumentów wydawanych cudzoziemcom

 wymiany karty pobytu

 zaproszenia cudzoziemca do Polski

  obywatelstwo@mazowieckie.pl - w przypadku obywatelstwa polskiego i repatriacji

 Фактично 2-а нововведення:

1. Одна лінія телефонна стає цілодобовою, раніше на ці два номери були визначені години;

2. Купили за гроші UE web-ову систему перевірки статусу справи.

Оскільки я подавав заявку майже рік тому (28 липня буду святкувати річницю), то логіну та паролю до системи не маю. Тому написав сьогодні до них листа, аби надали, на емейл, котрий вони тут вказали. Подивлюся наскільки оперативно вони відреагують.

Отож, тримайтесь там чи тут, доброго Вам здоров'я та хорошого настрою! ;)

UPDATE [2016-07-06]:

Сьогодні о 09:27 прийшла відповідь на мій суботній емейловий запит стосовно логіну та паролю до системи перевірки стану справи в уженді воєвудскім Варшави:

W odpowiedzi na Pana zapytanie z dnia 2.lipca 2016r. podaję login i hasło:TWÓJ LOGIN/your login/Войти/Ввійти/đăng nhập
d5gnel14Fdzhdocu
TWOJE HASŁO/your password/пароль/пароль/mật khẩu
hk10gjucDponwyz0

Z poważaniem,
Magdalena Xxxxxxxx
Inspektor wojewódzki

Отож, досить оперативно - 2-а робочих дні. Логін та пароль зашифровані. Отож, під'єднуємось (при першому логуванні питатиме мейла):

Вікно після логування до системи MuwWSC

Як видно зі скріншоту, українська локалізація теж присутня. Не знаю, імовірно у когось більше інформації висвітлюється. У мене стільки, бо я практично рік тому складав wniosek. Тому, імовірно, вони просто внесли перший та останній запис зі своєї внутрішньої системи. Для того маю тільки пункт 1 та 8. Отож, для мене ця система не надто інформативна, але комусь може дуже навіть стати в нагоді.

Висновок такий, що можна всім швидко отримати доступ до цієї системи та періодично збільшувати трафік уженду. Користайте.

Досвід рятування дитини, хворої на лейкемію (białaczka)

Добре далеко розходиться, а лихе ще й далі

 Так і влаштована людська природа, що добро пам'ятається в меншій мірі, аніж зло. Мабуть, це зумовлено тим, кожна що людина прагне комфорту, а, відчуваючи його, починає понижувати рівень системи власної безпеки, що в свою чергу понижує рівень сприйняття інформації. І, як наслідок, - і її запису. А немає інформації, або не якісно вона записана - немає можливості й бажання здійснювати звернення до неї. А злі речі записуються нами в стані максимального збудження системи, що зумовлює високу якість запису з чіткою деталізацію подій.

Я й сам не раз ловлю себе на думці, що спогади чи враження про людину здебільшого виринають у думці з певним сіруватим забарвленням. Звісно, я намагаюсь себе пересилити і витиснути й позитив. Але не завжди є час на це звернути власну увагу. От, наприклад, мій останній український працедавець в мене викликає огиду, хоча він зробив мені немало добра, але його останні вчинки, пов'язані з кількамісячною невиплатою "чорної" заробітної плати, що, зрештою, трансформувалось навіть у погрози при спробі запиту, повністю нівелювали добро. Дуже шкода. За чутками, він продовжує в цьому ж дусі і надалі, вдосконалюючи способи жахрайства й обману українців, що геть не зміцнює любов до феодального класу нашої багатостраждальної країни.

Вступна частина закінчена, розпочинаємо основну. Трохи більше пів року тому у нашу велику родину прийшла чергова біда. 8-ми річному Русланчикові, котрий "викарабкався" з 4-ої стадії раку нирки (хоча там були уражені й інші внутрішні органи), діагностували рак крові (лейкемія або білокрів'я). Це був справжній шок для усіх нас, а особливо для його батьків.

Вони спочатку опустили руки, вже уявляючи найгірше. Але справу в свої руки взяла моя мама й організувала грандіозний проект, залучивши величезну кількість людей, починаючи від родини та сусідів, закінчуючи народними депутатами.

Варто зазначити, бо цим і не відкрию нікому Америки, що медицина, як і більшість інших сфер, у нас у жахливому стані й працює здебільшого на збагачення різних дотичних до неї осіб за рахунок хворих, часом ціною їх смерті. Так і в нашому випадку лікарі малювали картину Малевича "Чорний квадрат". Батькам казали "або робіть щось, щоби дитину повезти лікувати за кордон, або...". Так, у нас лейкемію не лікують простими новітніми методами пересадки (трансплантації) кісткового мозку. Дивно, але факт. Їм порадили шукати канали на клініки Ізраілю, Італії, Польщі або Білорусі(!). Остання була нами відхилена в силу ненадання гарантії на кінцевий результат, перші дві - досить великі кошти лікування (казали, що близько 400,000€, не знаю напевне). Оскільки я вже в той час був в Польщі, мама попросила мене прозондувати цей напрямок. Я спочатку дзвонив до державних клінік в Варшаві. Вони тільки питали, чи дитина має громадянство чи Карту побиту. Звісно, ні. Отже, нічим не змогли допомогти. 

На роботі мені порадили звернутись до т.з. фундушів. І я зателефонував до якогось одного, не пам'ятаю якого саме, але вони не спеціалізувались по лейкемії, але надали мені контакт до пана Лешека Кауца (Leszek Kauc) з Medigen. Дуже приємний чоловік. Він одразу роз'яснив усю схему, як вони працюють і надав номер телефону до лікаря Роберта Дембскі (Robert Dębski) з Szpital Uniwersytecki nr 1 im. dr. Antoniego Jurasza  міста Щецін (Szczecin).

Зателефонував і до пана Роберта. Він повідомив, що у них власне є вже одна дитина з України й ще готуються приїхати нові. Тобто, механізм співпраці вже налагоджений. Вартість трансплантації - приблизно 115,000€. Теж сума немала, але мова йде про життя дитини.

Тоді ми розпочали кампанію збору грошей в Україні, залучивши знайомих, церкви, телебачення, доброчинні організації тощо. 

Паралельно отримали договір від лікарні на Міністерство Охорони Здоров'я, що вони будуть лікувати Русланчика. Цей договір вислали зі клініки до мене поштою, а я - автобусом до України. 

Також автобусом передали мені проби крові Русланчика, які я завіз до пана Лешека. Вони роблять широкий спектр аналізів для визначення оптимального донора й мають доступ до бази даних донорів багатьох країн, мабуть це якась спільна система, не можу стверджувати. Якщо донора знаходять в Польщі, то вартість матеріалу та супутнього супроводу, адже люди працюють на роботі, менша, якщо ж в інших країнах, то чим далі, тим дорожче. Так мені пояснили. Нам пощастило, 2-ох донорів знайшли в Польщі, вибрали одного. Вартість для нас склала 1,600€. З ними теж підписується договір, а далі він сам контактує з клінікою стосовно питань, пов'язаних з донором (dawca). До речі, пан Лешек дуже дивувався, що Україна не в змозі лікувати своїх дітей. І казав, що пробував свого часу надати свій досвід для України, але нікого це не зацікавило. Він то не знає чому, а ми всі чудово знаємо - лаве.

Варто відзначити, що в нашому МОЗ не так і багато порядних людей. Аби вибити потрібну суму на лікування дитини, нам довелось залучати 3-ох народних депутатів, двоє з яких брали активну участь у процесі. І часом вони не вірили наам, а вірили брехунам з МОЗ. В МОЗ намагались дотягнути справу до того моменту, коли дитині вже не була потрібна пересадка. В цьому випадку вивільнялись би кошти. Чому так гадаю? Факти. Секретаріат не вислав до клініки гарантійного листа, по якому теоретично можна було б почати процес лікування. Але правдами й неправдами нам вдалось отримати кошти на лікування.

Коли клініка отримує кошти на свій рахунок, вони висилають запрошення на лікування. На підставі цього запрошення робляться візи. Ми зробили Русланчикові й його батькам річні національні візи, бо їм близько 6-и місяців потрібно буде бути в Польщі. Але, хто робитиме візи на підставі запрошення, раджу намагатись збільшити термін перебування.

Станом на сьогодні, Русланчикові вже зробили трансплантацію. В дитини з'явився апетит. 

Я дуже коротко тут описав цей важкий процес і більше ту його частину, в котрій я брав участь. Оскільки батьки дитини - "люди з села", нам довелось робити усю роботу самим. Я виконував роль комунікатора з лікарем та фундушем. А це мало не щоденні телефонні дзвінки та емейли (укр. лікарня-брат-я-лікар-я-брат-укр.лікарня).

У підсумку, ми виконали проект на відмінно і зараз все в Божих руках.

Якщо маєте когось, хто хворий на лейкемію, порадьте скористатись цим шляхом, запропонуйте почитати публікацію, котра може стати точкою відштовхування до порятунку життя людини - найціннішого, що маємо в цьому світі.

P.S.: Відео з пані, котра працює разом з паном Лешекем. Також мав щастя з нею познайомитись.
Białaczka to choroba leczona czasem

У польський Сейм надійшов проект резолюції про геноцид на Волині

Опозиційна Польська селянська партія вимагає визначити 11 липня Днем пам'яті жертв геноциду, у якому польські політики звинувачують загони УПА.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на Польське радіо.

Це вже третій такого типу проект, що перебувають у польському парламенті. В останньому проекті наголошується, що "організований і масовий вимір Волинського злочину має характер етнічної чистки і геноциду", а в 1942-1945 роках на території Волині і Східної Галичини "жертвами злочину стали 100 тисяч невинних польок і поляків, включно з дітьми".

"11 липня 2016 року виповнюється 73-тя річниця апогею хвилі злочину, який на Східних кресах здійснили Організація українських націоналістів і підрозділи Української повстанської армії", - пишуть польські аграрії у проекті резолюції.

Автори проекту наголошують також на тому, що останніми роками у Західній Україні помітне зростання популярності Степана Бандери та УПА. І що за повного мовчання Києва і Варшави в містах постають пам'ятники Бандері, його ім'ям називають площі і вулиці, проходять марші його пам'яті, а намагання увічнити жертв подій на Волині блокуються.

Автори проекту зазначають також, що в останні роки на Західній Україні спостерігається помітне зростання популярності Степана Бандери та УПА, при повному мовчанні українських і польських властей у містах з'являються пам'ятники Бандері, його ім'ям називають площі і вулиці, відбуваються марші його пам'яті, а спроби увічнити жертв подій на Волині блокуються.

Раніше до Сейму були внесені два проекти по 11 липня від популістської і націоналістичної партії Кукіз15 і правлячої партії Право і справедливість.

Нагадаємо, до трагічних подій на Волині та Східній Галичині 1943-1944 рр. в Україні та Польщі є різне ставлення. У кінці 1990-х років була створена спільна комісія польських і українських істориків для роботи з вивчення цих подій. Робота спільної комісії показала наявність очевидних відмінностей у трактуванні подій польськими істориками та низкою українських - уродженців місць подій. Українські дослідники зазначають, що Волинська трагедія була наслідком війни Армії Крайової з УПА, в якій брало участь і цивільне населення. При цьому польська сторона також вдавалася до репресій проти цивільного українського населення - кількість жертв із українського боку оцінюється в 10-20 тиcяч людей.

У грудні 2014 року президент України Петро Порошенко під час свого виступу перед депутатами парламенту Польщі вибачився за події на Волині, але не давав їм якоїсь характеристики. Він закликав "не будувати політику на могилах".

14 липня 2013 року в Луцьку після молебню за загиблих під час Волинський трагедії у президента Польщі Броніслава Коморовського кинули яйцем.

У 2013 році польський Сейм прийняв стриману версію "Волинської резолюції", з формулюванням "етнічна чистка з ознаками геноциду". 

Джерело: http://ua.censor.net.ua/n392916

Це підтвердження моїм словам, що в Польщі прийшли до влади націоналісти. Мої досить інтелектуальні співробітники самі в шоці від них. Кажуть, що ці пани та пані здатні посваритися зі всіма сусідами, а по суті своїй є лише популістами. І, схоже, до того йде.

Звісно, вони мають право і повинні пам'ятати про ці трагічні події. Як і Україна мала б Польщі нагадувати про вбитих на їхніх теперішніх теренах українців та ганебно переселених у змові польської влади з кримінальною радянською. Але цього не буде, поки Україна буде слабкою. А слабкою буде довго, бо немає української влади.

Шампанське з "польської" бузини (dziki bez)

Перебуваючи на чужині, намагаєшся відтворити дрібнесенькі деталі українського побуту: ходиш до української церкви, а не до kościoła, граєш у футбол, а не piłkę nożną, п'єш шампанське з бузини, а не bimber. От і про останнє. Подам рецепт, може, хтось зацікавиться. Тим паче, зараз період цвітіння бузини.

Цьому рецептові мене навчила дружини мама, в колах зятів - теща. Особливо смакує в період копання ґруль, бандурок, ріп, карчох, землянок, бульб, бараболь, чи картоплі. Підеш собі на перекур для не паліїв у підвал, шєдеш на путню, возьмеш си фляшку зимного шампанського і попиваєш, слухаючи спів солов'я та марні спроби зозулі порахувати твої гроші у штанах без кишень, милуючись осінньою красою, знаючи, що скоро вона зміниться непередбачуваною та сумною зимою, та дивлячись як мило працюють на городі всі ті, хто не пішов з Вами. Еех, тоді виникає відчуття радісного смутку та сумного захоплення життям.

Як не дивно, на тих теренах Польщі, де я мешкаю та працюю, дуже багато бузини. І, як людина хрещена, відчував би провину, що не зробив собі маленьку українську радість. Тому, вчора, після вечірньої пробіжки на 10.75 км у Варшавському парку, нарвав там же бузини. І сьогодні вже заколотив. Отож, рецепт:

а) 12 суцвіть бузини;
б) 1 л цукру;
в) 25 гр лимонної кислоти;
г) 6 л кип'яченої води.

Обриваємо листя квіточок, перетираємо з цукром та лимонною кислотою. Коли був на батьківщині, то в макітрі макогоном перетирав, а тут, чим попало. Висипаємо до холодної кип'яченої води, перемішуємо. Ставимо в якісь посудині на 24 години (читав інший рецепт, що на 3-и доби, не знаю, може і я спробую стільки, не думаю, що зашкодить). Після того, проціджуємо і виливаємо у пластикові пляшки. Я використовую ємністю 1.5 л. Віднести до підвалу (радять класти горизонтально, аби не розірвало) на 2-а місяці. Хоча, я стовідсотково стільки не витримаю. Можна час від часу спускати газ з пляшок, якщо виглядатимуть загрозливо. А так і буде, бо пляшки в кінцевому випадку залишаться практично без вигинів.

Є й інші рецепти, зазвичай різняться пропорціями. Я притримуюсь такого.

Що ж, хто зробить, той оцінить наскільки це смачно.

Співбесіда, przesłuchanie w Mazowieckim Urzędzie Wojewódzkim w Warszawie

УВАГА! В спосіб підтвердження в минулому польського громадянства предків, але без підтвердження польської національності, Kartę Stałego Pobytu вже не отримати

Співбесіда була призначена на 14.09.2015 10:30. Я, звісно, в цей погожий сонячний день прийшов раніше хвилин на 20, знайшов кабінет, де вона мала відбутись та й став чекати. Буквально за хвилин 5 підходить до мене чоловік з папкою і питає, чи пан на співбесіду. То був інспектор Tadeusz Jankowski, котрий провадив співбесіду. Очевидно, мене впізнав по фотографії у справі.

Зайшли ми до кабінету десь о 10:20, раніше встановленого часу. Приміщення мало чим відрізнялось від державних установ України (співбесіда ще відбувалась в старому приміщенні в районі Starego Miasta, ul.Długa 5). Там вже була одна пані інспектор, а з іншого боку столу сиділи двоє азіатів: чоловік і молода жінка. Як виявилось, та жінка прийшла на співбесіду, а чоловік - її перекладач.

Тут варто зробити відгалуження в темі. Якщо хтось також ітиме на подібну співбесіду, то варто знати, що можна йти з перекладачем. Перед моєю співбесідою сестра телефонувала (бо я ще на той час англійську знав значно краще за польську) до уженду і питала, чи може хтось зі мною прийти, оскільки не надто на високому рівні володію польською. То їй відповіли, що мусить бути незаінтересована особа. Тобто, родичі одразу відпадають. Стосовно друзів не знаю. Імовірно, мусить бути сертифікований перекладач. Не знаю, не зондував далі це питання.

Отож, повернемось до наших azjaców. Мій інспектор почав щось наклацувати на старенькому комп'ютері з "дутим" CRT монітором, а я був змушений чути, про що протікає жвава бесіда у цих друзяків. Значить, питає пані інспектор питає щось таке "Niech Pani powie, jakim transportem jechała na przesłuchanie?". А та пані відповідає "Йинь цяо сьин пєнь цєнь зіень шау...". Ну щось на кшталт того ))). Хто розуміється на цій невідомій мові, то перекладе, про що вона говорила. Звісно, перекладач щось там переклав. Але я втратив інтерес до них, бо нічого корисного не зміг би почерпнути. І, забігаючи наперед, скажу, що не помітив, коли вони завершили цю захоплюючу розмову, бо, коли я закінчив свою, то їх слід давно вистиг.

Варто зауважити, що до співбесіди я готувався аж два дні, в суботу та неділю. Я по життю ніколи не напружувався перед екзаменами, часами і футбол ганяв по пів дня у дні підготовки, коли інші колєжанки ночами не спали. А результат мав кращий за них. Ну, то вибір і можливості кожного. Не хвалюся, просто хочу підготувати підґрунтя для реабілітації за невірні відповіді на історичні та географічні питання на співбесіді. Підготовку здійснював переважно у Вікіпедії українською мовою, трохи й польською. За основу брав дані зі співбесід, котрі добрі люди викладали в інтернет, або те, що google видає. Ось два з таких джерел:
Питання на іспиті при отриманні Карти Поляка
Питання на іспиті при отриманні КАРТИ ПОЛЯКА

Як видно, питання зазвичай з отримання Карти Поляка. Бо по моїй темі Karta Stałego Pobytu по походженню мало що є, якщо взагалі є. Це й стало однією з причин, чому вирішив розпочати власний блог для деталізації цього темату.

Пан Tadeusz почав "допит" із загальних питань: чи погоджуюсь на співбесіду без перекладача, ім'я та прізвище, дата та місце народження тощо. Потім запитав, чому я вважаю, що маю польське походження. Я відповів, що, бо вважаю, що як мінімум бабця мала польське коріння. Питав, чи маю якісь інші документи, що підтверджують польськість. Звісно, я не мав нічого більше. А, враховуючи, що двоєрідна сестра по цих же документах отримала посвідку на проживання, я, наївний, й не задумувався, що потрібно ще щось. Питав, з ким з родини розмовляю польською і як її вчу. То відповів, що розмовляю з кузинкою, а вчу з підручника, комп'ютера та спілкуючись на роботі. Ще пан питав, як я вважаю, на якому рівні я володію польською. Я, увімкнувши на 100% скромність, вказав що на 3-и пункти з 5-и можливих.

Цікавий момент. Коли пан питав мене про рівень знання польської, я дозволив собі сказати, що володію англійською. Його обличчя прийняло дещо злісний вигляд і він відповів: "То нічого не означає, пан в Польщі!". Власне, це зрозуміло, бо я наче по процедурі походження пробую отримати посвідку на проживання в Польщі. Але, гадаю, є ще вікове та професійне пояснення. Пан Tadeusz - чоловік років 50-и, не такий вже й молодий. І вважаю, що на посади інспекторів, а тим паче тих, котрі спілкуються з іноземцями, беруть не простих поляків, а які самі мають певні позиції. Тому вони чітко відловлюють можливих кандидатів, котрі могли б загрожувати паньству.

Потім блок польських традицій та релігійних свят. Тепер, коли я  маю протокол, то бачу, що записано, наче я казав, що в родині святкуємо Різдво 25-го. Хоч я говорив просто, що "Різдво є 25-го числа", маючи на увазі польське. Це надто важливо з огляду на те, що у нас в родині хоч і не святкується Різдво 25-го, але ніякої грандіозної роботи на нього ми ніколи не планували. Бо, як казала моя бабця "Ніхто точно не знає, яке є правильнішим". Хочу зауважити, що протокол пан Tadeusz набирав на комп'ютері сам, я лише в кінці швидко перечитав.

Історичний та географічний блок вважаю провальним. За два дні мені таки чомусь не вдалося вивчити усю історію Польщі. Плюс переживання.

Також інспектор питав, чи мав проблеми з правом в Польщі й за кордоном. Звісно, не мав.
Ще зауважу, що після складання wniosku вони дали запит до польських органів на цей темат. Ось копія листа, висланого до коменданта столичної поліції стосовно мене.

Запит на темат проблем із законом

Я його фото зробив в травні, коли ходив на огляд документів моєї справи. Про це пізніше.

Але найцікавіші питання були практично в кінці. До того привітний пан Tadeusz увімкнув свою польськість, почав психологічно тиснути на мою українськість. Я вже знав, що можуть бути питання, котрі дотикаються до проблеми взаємостосунків українців та поляків у 40-их роках минулого століття. Не скажу, що я багато знав з цього темату, але певне уявлення було. Мій вік вже відкинув мене до більш поміркованої категорії людей. Та й ще моя родина власне й постраждала в руслі цієї теми. Але самими питаннями я був заскочений.

Перше з них: "Прошу розповісти ким були для Польщі та поляків Степан Бандера та Роман Шухевич? Яка пана Думка?". Я відповів, на мою думку, вірно з будь-якої точки зору, навіть не зрадивши власним переконанням: "Для поляків вони є злими людьми, тими, хто вбивали поляків". Отже у відповіді я своєї думки не висловив, а тільки сказав, ким їх вважають поляки. Аналогічно можна було б і відповісти стосовно росіян чи когось іще. А моя думка для посту така, що кожен має право захищати своє життя та життя рідних, боротись за свободу рідного краю. А методи визначає час. Ми, котрі не жили тоді, не можемо і не зможемо судити тих, хто жив і помер тоді, бо не той хліб ми їли, і не бачили ту землю, перемішану з кров'ю. Я знаю багато правдивих історій, в котрих колись друзі поляки та українці через кілька років вбивали один одного під впливом часу та тодішньої пропаганди. І неможливо жодного з них виправдати з огляду на порушення заповіді Божої "Не вбий". Тому і не хотів би я бути на їхньому місці, бо людина в ті часи втрачала людські риси, а радше наближалась до тварини, котра протуровує свій шлях первісними інстинктами. Це жахливо, друзі.

Друге питання: "Прошу описати, вказати місця, котрі принаймні в скромний спосіб увічнюють пам'ять наших співвітчизників, жорстоко вбитих на Волині УПА та ОУН, чи мають вони свої цвинтарі, а на їх гробах можна поставити хрест, запалити свічки, помолитись за їх душі?". Вау! Ото було питання! Zgadzam się! По його довжині, складності побудованого речення, згадуванні слова "співвітчизники", мабуть пробуючи переманити мене в команду поляків, а також тональність та погляд пана Tadeusza, котрих Вам пощастило не бачити, можна здогадатись, що він мав на увазі між рядків й що хотів почути. Але я й тут не розгубився і відповів правдиво стосовно мене; "Не був на Волині". І було додано, але не потрапило у протокол, що з цієї причини я не можу судити, чи там щось таке, чи немає.

Стосовно цих двох питань, незважаючи на те, що маю свою точку зору, хочу дати належне полякам. Вони дуже шанують свою історію й тих, котрі загинули в певні трагічні моменти історії. На кожному кроці пам'ятники, пам'ятні таблички на вулицях та костелах, в громадському транспорті на інформаційних моніторах завжди згадуються якісь події з історії. Так кристалізується нація та країна в цілому. Україні варто було б цьому навчитись. Але, наша проблема, що ми до цього часу ще не мали української влади, а тільки олігархів. То наша біда.

Ось фотокопії мого протоколу.

Protokoł przesłuchania (s.1)

Protokoł przesłuchania (s.2)

Protokoł przesłuchania (s.3)

Отож, швиденько перечитавши протокол, я його підписав. Ми подякували один одному й вийшли на коридор, де продовжили розмову у неформальній обстановці.

Я запитав, чи довго мені треба буде чекати рішення. Він ж відповів, що залишилась формальна частина. Бо він не бачить проблем в моїй справі: кузинка отримала карту, пан (типу я) працює вже в Польщі, досить добре володіє польською. То потрібно просто зачекати.

Ще я запитав стосовно процедури отримання карти моїми дітьми. Пан Tadeusz сказав, що, я вже можу починати підшуковувати їм школу, і вже з початку наступного навчального року можу їх забирати до Польщі.

Як виявилось потім, пан Tadeusz був великим оптимістом і це, імовірно, мене дещо розслабило, що польською бюрократією не пробачається.

Складання заявки (wniosku) на Pobyt Stały

УВАГА! В спосіб підтвердження в минулому польського громадянства предків, але без підтвердження польської національності, Kartę Stałego Pobytu вже не отримати

Отож, після приїзду до Польщі, я мав тиждень на підготовку документів для складання заявки (wniosku) на Pobyt Stały, котра надає право постійно проживати, працювати та користуватись різноманітними правами, в тому числі фінансовими, окрім виборних, на рівні з громадянами Польщі.

Ремарка: Запис на складання заявки здійснюється телефонічно. Хоч пише, що мейлово також, але не дуже цьому вірю. Бо я стосовно своєї справи писав на їхній e-mail, але відповіді так і не отримав ось уже 7 місяців. :))) Потрібно буде надати паспортні дані, дату важності візи тощо. Тоді призначать певну дату та час, на котру потрібно прийти для складання заявки.

Перейшовши за посиланням ZEZWOLENIE NA POBYT STAŁY, можна віднайти категорії, згідно яких можна отримати право постійного проживання в Польщі. Якщо коротко, то це може бути дитина чужоземця, котрий має "побит сталий", народжена після того, як він його отримав; особа польського походження (власне категорія, по котрій я складав внесок); людина, одружена з громадянином Польщі; людина, котра має Карту Поляка; людина, котра мешкає певний чималий проміжок часу в Польщі (там розлого написано, які критерії мають бути дотримані) тощо.

Ось який пакет документів потрібен:
1. wypełniony wniosek o udzielenia zezwolenia na pobyt stały
заявка, потрібно заповнити у 3-ох екземплярах (є трохи роботи);
Саму заявку (wniosek) я заповнював від руки. Для того взяв один примірник для чернетки. Заповнювати не надто важко, бо опис пунктів написаний 4-ма мовами:
1) польською;
2) англійською;
3) французькою;
4) російською;
На момент заповнення, я володів тільки 2-ю та 4-ю, хоча першу можна було зрозуміти.
Але зараз то взагалі не проблема з translate.google.com.ua, наприклад. Хоча, зараз коли інколи перекладаю з української на польську і навпаки, то дивуюсь скільки помилок він робить. А все через складність наших двох мов, англійську простіше формалізувати.
2. 4 aktualne fotografie
звісно, до фотографій є вимоги. У мене взагалі стався курйоз з ними, про нього нижче.
3. ważny paszport zagraniczny do wglądu
потрібно мати зі собою закордонний паспорт. А до заявки потрібно додати копії всіх його сторінок. Паспорт ще буде потрібен для того, щоб одразу інспектор, котрий приймає документи, поставив печатку про початок відкриття справи. Ця печатка легалізує Ваше перебування аж до видання рішення (decyzji), незалежно негативної, чи позитивної.
4. dokumenty niezbędne do potwierdzenia danych zawartych we wniosku i okoliczności uzasadniających ubieganie się o udzielenie zezwolenia na pobyt stały
документи, необхідні для підтвердження даних, що містяться в заяві та обставин, які обґрунтовують клопотання про видачу посвідки на постійне проживання. Так транслейт перекладає, досить точно. Цей пункт буде різнитись залежно від підстави, згідно якої Ви складаєте заявку. Якщо по походженню, то підтвердження зв'язку з пращурами та їх, чи Ваше польське походження (чи громадянство!); якщо Карта Поляка, то взагалі просто - тільки вона і потрібна (взагалі, на мій погляд, по Карті Поляка найпростіше отримати посвідку на проживання)
5. dowód opłacenia opłaty skarbowej
підтвердження оплати. Для Stały Pobyt то є 640 zł. Немало і небагато. Я оплачував в касі в самому уженді кілька днів до складання заявки. Можна щоправда і банківським перерахунком, так можна зекономити кільки злотих за здійснення операції. Але я на той момент не мав рахунку.

Коротко, як все було. Як вже писав, оплату здійснив кілька днів до складання заявки. 28.07.2015р прийшли з сестрою на зазначений час 10:15 до уженду. Перед нами було подружжя з США (на стіні білі кабінету вивішений був перелік з вказанням ПІП та країни), котре, імовірно, мало польське коріння і їм не вистачало ще права проживати в Польщі. Бідними, якими переважно приїздять до Польщі українці, вони не виглядали. Були з перекладачем та бірками з якогось костьолу.

Отож, зайшли ми до кімнатки. Зустріла нас молода інспектор. Я мав заповнені 3-и примірники заявок (wniosków) (робив це вручну, адже такої чудової опції заповнення online ще не було). Щоправда деякі пункти залишив пустими (стосовно візи і ще чогось там). То пані різкими рухами олівця зазначила пташками, що потрібно ще заповнити. Також мав я зі собою 4-и фотографії, зроблені ще в Україні 3-и місяці перед тим для відкриття візи. Пані інспектор спочатку їх прийняла, а потім перепитала, де вони були зроблені. Почувши, що в Україні, сказала, що не приймає їх, а треба зробити нові й порадила ательє поблизу. Знайома річ, з такою ми в Україні часто зустрічаємось, наприклад в лікарнях, де лікарі радять, де купувати ліки. Ок. Документів з пункту 4 мав дуже багато. Потрібно було довести спорідненість з дідусем та бабцею. Для цього мав:
1) своє свідоцтво про народження, його копію та завірений переклад на польську мову (przysięgłe tłumaczenie);
2) аналогічно тата свідоцтво про народження, його копію та завірений переклад на польську мову (przysięgłe tłumaczenie);
3) копію рішення по моїй двоєрідній сестрі, згідно з яким вона отримала посвідку на проживання в Польщі по всім цим аналогічним документам;
4) польські документи, котрі вдалось моїй двоєрідній сестрі отримати в Польщі. А саме, свідоцтва про народження, виписки з метрикальних косцєльних книжок. Нижче наводжу для прикладу лише деякі з них.

Фотокопія з книги метрикальної, заповнена латиницею (червоним зазначені деякі пояснення)

Odpis Skrócony Aktu Małżeństwa (виписка зі свідоцтва про одруження)

Odpis Skrócony Aktu Urodzenia (виписка зі свідоцтва про народження)

Ці документи може отримати кожен бажаючий, випевнивши заявку до Urząd Stanu Cywilnego. Що цікаво, з Leżajsk і моя сестра, і я отримали документи безкоштовно, а от вже зі Stary Dzików для своєї дружини я платив по 22 zł за кожен примірник. Гадаю, це зумовлено підставою, для якої бажаєте отримувати ці документи. Але і від самих працівників ще більше. Бо часто в ужендах закони трактують по-різному, демократія. З Leżajsk отримав документи безкоштовно без жодних пояснень. На них було написано таке:
NIE PODLEGA OPŁACIE SKARBOWEJ
ART.2 UST.1 PKT.1 LIT.I.USTAWY Z DNIA 16 LISTOPADA 2006 R.O OPŁACIE SKARBOWEJ (DZ.U.Z 2014 R.POZ.1628,Z PÓŻN.ZM)
Цей документ можна скачати звідси. Там на с.9 читаємо:
Art. 2. 1. Nie podlega opłacie skarbowej:
1) ...
i) nabycia obywatelstwa polskiego w drodze repatriacji oraz stwierdzenia posiadania obywatelstwa polskiego nabytego w ten sposób

Тому, гадаю, якщо вказати у заявці цю причину, то можна сподіватись на безкоштовне отримання пакету документів. Я дійшов до цієї гіпотези після заплати та отримання документів зі Stary Dzików.

Ще важлива річ, потрібно зробити копії всіх документів. А порада така: питайте, чи можете додати не оригінали документів, а їх копії. На копіях вони ставлять печатки "згідно з оригіналом" (zgodnie z oryginałem). Бо я пізніше мав проблеми з тим, що не міг скласти заявку на підтвердження того, що мої дідусь та бабуся мали польське громадянство саме через те, що більшість потрібних для цього оригіналів були там, а вони були мені потрібні. Про це в одному з наступних дописів. Тому, залишайте їм якомога менше оригіналів документів.

Отже, пані відіслала нас робити нові фотографії та подописувати незаповнені пункти в заявці.

Взагалі кажучи, була вона малопривітна, до американців мило так посміхалась, а до нас досить строго поставилась. Тоді я ще не розумів чому.

Ми виконали всі її вказівки, прийшли знову, здали. У мене взяли відбитки пальців, ми нагадали їй, аби поставила печатку, бо сама вона б цього не зробила. Пані прийняла це все і видала документ, де було вказано, що 14.09.2015р у мене має бути бесіда в уженді (przesłuchanie), а до 20.11.2015р отримаю рішення.

Все виглядало не так погано, як сталося насправді...

Шенген віза для нащадків переселенців, по якій можна працювати в Польщі

Аби не повторювати нічого, пораджу одну з статей, з котрої я, власне, черпав інформацію.

Як майже гарантовано відкрити Шенгенську багаторазову візу тривалістю на 5 років

В ній багато написано, як і в коментарях до неї. Немає сенсу повторювати інформацію. Бо і так зрозуміло, у кожної людини свій шлях отримання цієї візи.

Але основні тези наведу.

Хто може скористатись цим способом отримання шенген візи на 2, або й 5 років?

Право на отримання багаторазових Шенгенських віз поширюється на громадян, які були переселені з території Польщі у 1944-47 рр. на підставі угод між Польським комітетом національного визволення та Урядом УРСР від 09.09.1944, а також Тимчасовим Урядом Національної Єдності та Урядом Радянського Союзу від 06.07.1945.

Дані спрощення стосуються також дітей, внуків та одного з подружжя евакуйованих осіб, одного з подружжя дітей та внуків репатрійованої особи за умови представлення оригіналу вищезгаданого документу, що підтверджує факт переселення з території Польщі на територію України їх батьків чи дідів, а також документу, який підтверджує їхні родинні зв’язки.

Довідку, котра підтверджує факт переселення можна отримати зокрема у Державному архіві Львівської області. Щоправда, зараз з цим є певні проблеми, про що свідчить інформація на їхньому сайті:

УВАГА!

У зв’язку із надходженням великої кількості запитів громадян, щодо переселення їхніх родичів з території Польщі в Україну за період 1944-1946 рр. та недостатньою кількістю штатних одиниць в архіві, термін виконання архівної довідки – 6 місяців. Вибачте за незручності.

Хм, сам здивувався, коли вклеїв цей текст. Ще 2-а місяці тому (в березні 2016-го) було зазначено, що термін 3 місяці. Поспостерігаємо й побачимо, скільки буде згодом. У 2015-у був місяць і без всіляких уваг на сайті. Мені пощастило. Я відіслав заявку їм на e-mail і отримав довідку приблизно за 2 місяці у травні 2015-го року. Імовірно, зараз отримати якусь інформацію з польських архівів можна швидше, бо у них є чіткі обмеження в часі. Колись присвячу пошукові інформації на території Польщі окремий допис. Маю певний досвід.

UPDATE [2016-05-28]: 

Станом на цей день інформації про 6 місяців на пошук вже немає. І що дивно, вказані реквізити для сплати за пошук. Я робив рік тому безкоштовно. Прохання, хто робитиме пошук у Львівському архіві, відпишіть в коментарях, чи стала платною послуга і, якщо так, то скільки коштує. 

Також додав screenshot заяви до архіву. Нічого особливого, але, може, хтось скористається.

Взірець заяви до архіву, актуальність не гарантована

Отож, маючи подібну цій (подібна, бо я робив по довідці матері моєї дружини),

Довідка, видана Державним архівом Львівської області

я у травні 2015-го року подав документи до візового центру. Оскільки подавав на 4- и особи, то документів було дуууже багато. Я, навіть, не зробив всіх копій. То довелось з дружиною бігати кілька разів до ксерокса в самому візовому центрі. Що, на диво, було безкоштовно. З додаткових документів потрібно паспорти, свідоцтва про одруження, про народження дітей, все, що дасть змогу довести зв'язок Вас і особи, по довідці котрої Ви виробляєте візу. І власне про цю особу. Якщо вона змінювала прізвище (одруження, чи інша причина), то теж потрібно це підтвердити. Як видно, документів справді має бути багато. Нам з дружиною процес складання документів зайняв приблизно 3-и години. Немало і небагато.

Так я отримав для себе, дружини і дітей 2-о річні шенген візи, бо не мав до того віз в паспорті, аби отримати на 5 років:

Польська шенген віза, по котрій можна працювати в Польщі

Доходимо до родзинки публікації. Зверніть увагу на пункт CEL WYDANIA 23. Я, приїхавши до Польщі, за тиждень знайшов роботу, не особливо й шукаючи її, так вийшло. Коли мене оформляли, в уженді (управлінні) праці довго шукали в уставах (законах), чи є підстава мене офіційно приймати на роботу. Врешті, завдяки цьому числу 23 мене вдалось оформити. Справа в тім, що вони скористались принципом "якщо не заборонено, то дозволено". Саме так. Ця категорія не є забороненою. Ось тут є перелік категорій, де про 23 написано "gdy wiza jest wydawana w celu innym niż określone powyżej", лаконічно:

WIZY

Плюс, мій працедавця виявився людиною освіченою та наполегливою. Так я почав легально працювати в Польщі. Щоправда, ніхто для Вас не відмінить вимогу перебувати 90 днів протягом половини року на території Польщі. Я вирішив це питання першочерговою ціллю моєї подорожі до Польщі - поданням документів на отримання Karty Stałego Pobytu. В цьому випадку, під час складання вньоску (заявки), Вам в паспорт поставлять штамп, що в управлінні справ іноземців (Urząd do spraw cudzoziemców) розпочато розгляд справи. І з цього моменту Ваше перебування в Польщі стає легальним до моменту отримання рішення по справі. У випадку відмовного рішення, Ви маєте 30 днів, аби залишити територію Польщі. Ще один важливий момент: цей штамп в паспорті надає право легально перебувати в Польщі, але не в'їздити до неї. Наприклад, якщо виникне необхідність поїхати додому, то, якщо немає діючої візи, Вас на територію Польщі не впустять. Гадаю, що це зроблять ще прикордонники Вашої держави.

Ось який вигляд має цей штамп:

Штамп в паспорті про початок розгляду справи

Тим, хто подає документи на карту на визначений час (zezwolenie na pobyt czasowy), також ставлять таку печатку, але, зрозуміло, з іншим текстом. Увага: при складанні вньоску (заявки) обов'язково вимагайте у інспектора отримання цієї печатки, бо потім будете довго бігати, аби залагодити.

Наче, основні особливі пункти описав. Маю сподівання, що комусь ця інформація буде корисною.

UPDATE [2016-09-16]:

Дуже важлива інформація для батьків, котрі прагнутимуть виробити своїм дітям таку візу. На превеликий жаль, я зробив помилку, котрі мені тепер коштуватиме трішки й у фінансовому, й часовому планах. Оскільки я вже маю станом на цю дату свою довгоочікувану децизію на pobyt stały, то хотів одразу записати дітей. Їм ми робили візи разом з нашими. Але, аж соромно зізнатись, я тільки 2-а дні тому зауважив, що їм видали візи, котрі проставлені в моєму паспорті, тільки на рік. Отже, вони у них вже не дійсні. Найімовірніше, ми мали нотаріально завірений дозвіл на рік, хоча я не пам'ятаю напевне. Бо в усіх 4-ох заявках я 100%-о вказував термін візи 2-а роки. Так що, будьте пильними. А я маю нову задачку до розв'язання. 

UPDATE [2016-11-02]:

1. Подали сьогодні повторно документи на отримання віз дітьми, бо з попередньої не скористали завдяки моїй інспекторці. Пообіцяли замість 5-и років, оскільки це їх друга шенген віза, дати тільки на стільки, доки є дозвіл нотаріуса. В нашому випадку - це 13 місяців. Але ніц, вистарчить аби здати документи на карти.

2. Остання інформація, випадково знайдена, - пошук в Львівському архіві тепер не безкоштовний, а коштує 253 грн,  і триває приблизно від 3-ох місяців.

3. Не впевнений, що станом на сьогодні це вже актуально, але ось така простенька заява була мною свого часу надіслана до Львівського архіву. Багато води з того часу протекло і грошей вкрадено, але як основу можна використати.

UPDATE [2016-11-19]:

Кілька слів стосовно віз для дітей, на вироблення котрих подали документи кілька днів тому. Жодне SMS підтвердження, як і в моєму першому випадку, не прийшло. Довелось скористатись допоміжним ресурсом. Подаєте там код, отриманий в квитанції про оплату, та дату народження. Візи дали до грудня 2017-го року, бо доти мали нотаріальні дозволи. А так, то нічого особливого. Дякуючи нашим сучасним власника церков, краденим п'ятистарічним євангеліям та мільйонам готівки в іноземній валюті (це ж скільки днів їм потрібно було купувати по $200, вистоюючи з паспортом в черзі?!), котрі годують чи не з 2011-го року цяцянками про безвізовий режим, люди змушені платити гроші за те, аби їхні діти, "чесно" виграючи конкурси, вчились в Лондонах. А потім ще й піддаватись знущанням на кордоні з боку як польських прикордонників, котрі зневажають бидло, так і українських, бо самі й є ще більшим бидлом, ніж ті бідні люди, котрі змушені покидати рідні домівки аби заробити на кусок хліба. А мільйонери стають мільярдерами...

Intro

Як то часто в житті трапляється, випадковість вирішує життєвий напрямок руху. Так і в моєму випадку. Якщо хтось читав попередні мої дописи, то зауважив, що мої дідусь та бабця були депортовані з території теперішньої Польщі у 1945 році. Насправді, рік виселення не так легко визначити, бо воно відбувалось згідно «Угоди між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР» від 9 вересня 1944. В довідці, котру я дістав з Львівського архіву,

Довідка про виселення, Львівський архів

випливає, що були виселені в 1945 році. А в котрому місяці невідомо.
Більш цікавий документ вдалося мені отримати від архіву Жешова (в одній з наступний публікацій опишу детальніше події, пов'язані з цим процесом, посилання і поради).

Фотокопія справи виселення (с,1), Archiwum Państwowe w Rzeszowie

Фотокопія справи виселення (с,2), Archiwum Państwowe w Rzeszowie

З цих документів можна звузити період виселення до 12.07.1945-20.11.1945.
Хтось запитає, чому не взнати у самих виселених. По-перше, вони вже спочивають в Богом. По-друге, цікава річ виявляється. Українці настільки запрацьовані в ті часи були, що календар мали прив'язаний до сільськогосподарських подій. Моєї дружини мати, наприклад, розповідає, що виселяли їх тоді, "коли біб садили". Ось таке. Нерідко й діти родились, "по копці бараболь" тощо. :)

Головною метою виселень було зменшити підтримку українських повстанських рухів, котрі прагнули врешті вирватись з панівних пащ будь-якого пана, чи то польського, чи то німецького, чи то російського.

Звісно, за всіма документами виселення відбувалось цілковито добровільно. З погляду сьогодення, ця добровільність виявлялась лише у бажанні сімей врятуватись. Власне в найгіршому становищі були сім'ї з дітьми. Бо їх життя залежало від батьків. Тому, нерідко траплялись випадки, коли хлопці, чи дівчата не піддавались виселенню й втікали у ліси, або переховувались у когось. Існує така історія і в моїй родині.

Бабці брат зустрічався з полячкою. І от, коли вже польські "червоні" запаковували людей у товарні вагони, цього брата провести прибігла та полька. Обняла його і не відпустила до УРСР, переховувала його. Потім заснували сім'ю, нащадки їх досі живуть в Польщі. Аааххх....

Але не всі історії мають подібний запах романтизму, радше трагізму. Іншого брата вбили 16.03.1943р., коли поляки напали на село, а він побіг до церкви бити на сполох. Зі слів, забили його палицями.

Моїх предків виселили, привезли до УРСР і не дали й хати для замешкання. А скільки вони залишали, можна побачити вище в довідці з Львівського архіву. Не були вони радісно прийняті й українцями в УРСР. Так завжди є, в такий спосіб проявляється боязнь конкуренції. А особливо у повоєнний час, коли й українці від поляків в тому числі добряче отримали.

Моя двоєрідна сестра на підставі того факту, що наших предків виселили з території сучасної Польщі, нагромадила матеріал (польські свідоцтва про народження, про одруження, фотокопії актів про народження костельних книг тощо) й отримала від польського паньства право постійного проживання в Польщі.

От і я вирушив 20 липня у, як виявилось, тривалу в часі подорож до Польщі аби також отримати Kartę Stałego Pobytu, котра дасть мені можливість працювати в цій країні EU. Адже у своїй рідній країні я був потрібен лише як безкоштовна робоча сила (мій пан заборгував мені чималу суму орієнтовно за 10 місяців роботи), а сім'ю потрібно за якийсь кошт утримувати.

Такий був початок...

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Починаю свій блог у світле свято Христового Воскресіння.

Метою блогу є документування досвіду, отриманого за час мого перебування в Польщі в якості трудового мігранта, та власних думок стосовно широкого спектру питань, пов'язаних з цим.

Але, якщо більш конкретно, то на початку левову частку дописів планую присвятити багажу, добутому в дорозі отримання посвідки на постійне проживання в Польщі по походженню, т.з. Karta Stałego Pobytu po pochodzeniu, оскільки мої дідусь та бабуся були виселені з території сучасної Польщі у 1944р. Тому, спробую розкрити причинно-наслідковий зв'язок цих подій. Станом на день цього допису, я отримав першу відмову (odmowe) і 3-и місяці як подав апеляцію (odwołanie). Проте, не втрачаю надії та переконання у позитивному вирішенні мого питання, бо інакше не повинно було бути, як і не повинно було бути того, що вже сталось. Ба більше, бачу багато позитиву у такому довгому розгляді моєї справи і вбачаю в тім провидіння Боже.

Тому, головною під-метою мети буде більш-менш детальний опис тернистого шляху, котрий повинен пройти українець, предків котрого виселили без їхньої згоди з місць постійного проживання (кількасотлітнього, як у моєму випадку), вивезли, як худобу товарними вагонами, забравши усе майно і не давши взамін нічого, окрім примари "світлого комуністичного майбутнього".

Маю сподівання, що блог допоможе бодай одній людині переступити через тутешні певні пастки, чи просто пороги. Маю намір, поінформувати, як я отримав туристичну шенген візу С та почав працювати (!!!) на її основі в Польщі, подати скани певних документів, адреси польських органів влади, чи джерел отримання різного роду інформації, поради стосовно тої, чи іншої дії тощо. Писатиму українською, бо цільовою аудиторією переважно вони і будуть. В текстах польською можуть зустрічатись помилки, бо я особливо її не вчу, бо не маю часу. А радше вчу в процесі співіснування з її носіями. Кажуть, не так вже ж погано у мене це виходить.

Світлій пам'яті моїх дідуся та бабці в день Божого Воскресіння!