Facebook

Показ дописів із міткою Співбесіда. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Співбесіда. Показати всі дописи

суботу, 28 травня 2016 р.

Співбесіда, przesłuchanie w Mazowieckim Urzędzie Wojewódzkim w Warszawie

УВАГА! В спосіб підтвердження в минулому польського громадянства предків, але без підтвердження польської національності, Kartę Stałego Pobytu вже не отримати

Співбесіда була призначена на 14.09.2015 10:30. Я, звісно, в цей погожий сонячний день прийшов раніше хвилин на 20, знайшов кабінет, де вона мала відбутись та й став чекати. Буквально за хвилин 5 підходить до мене чоловік з папкою і питає, чи пан на співбесіду. То був інспектор Tadeusz Jankowski, котрий провадив співбесіду. Очевидно, мене впізнав по фотографії у справі.

Зайшли ми до кабінету десь о 10:20, раніше встановленого часу. Приміщення мало чим відрізнялось від державних установ України (співбесіда ще відбувалась в старому приміщенні в районі Starego Miasta, ul.Długa 5). Там вже була одна пані інспектор, а з іншого боку столу сиділи двоє азіатів: чоловік і молода жінка. Як виявилось, та жінка прийшла на співбесіду, а чоловік - її перекладач.

Тут варто зробити відгалуження в темі. Якщо хтось також ітиме на подібну співбесіду, то варто знати, що можна йти з перекладачем. Перед моєю співбесідою сестра телефонувала (бо я ще на той час англійську знав значно краще за польську) до уженду і питала, чи може хтось зі мною прийти, оскільки не надто на високому рівні володію польською. То їй відповіли, що мусить бути незаінтересована особа. Тобто, родичі одразу відпадають. Стосовно друзів не знаю. Імовірно, мусить бути сертифікований перекладач. Не знаю, не зондував далі це питання.

Отож, повернемось до наших azjaców. Мій інспектор почав щось наклацувати на старенькому комп'ютері з "дутим" CRT монітором, а я був змушений чути, про що протікає жвава бесіда у цих друзяків. Значить, питає пані інспектор питає щось таке "Niech Pani powie, jakim transportem jechała na przesłuchanie?". А та пані відповідає "Йинь цяо сьин пєнь цєнь зіень шау...". Ну щось на кшталт того ))). Хто розуміється на цій невідомій мові, то перекладе, про що вона говорила. Звісно, перекладач щось там переклав. Але я втратив інтерес до них, бо нічого корисного не зміг би почерпнути. І, забігаючи наперед, скажу, що не помітив, коли вони завершили цю захоплюючу розмову, бо, коли я закінчив свою, то їх слід давно вистиг.

Варто зауважити, що до співбесіди я готувався аж два дні, в суботу та неділю. Я по життю ніколи не напружувався перед екзаменами, часами і футбол ганяв по пів дня у дні підготовки, коли інші колєжанки ночами не спали. А результат мав кращий за них. Ну, то вибір і можливості кожного. Не хвалюся, просто хочу підготувати підґрунтя для реабілітації за невірні відповіді на історичні та географічні питання на співбесіді. Підготовку здійснював переважно у Вікіпедії українською мовою, трохи й польською. За основу брав дані зі співбесід, котрі добрі люди викладали в інтернет, або те, що google видає. Ось два з таких джерел:
Питання на іспиті при отриманні Карти Поляка
Питання на іспиті при отриманні КАРТИ ПОЛЯКА

Як видно, питання зазвичай з отримання Карти Поляка. Бо по моїй темі Karta Stałego Pobytu по походженню мало що є, якщо взагалі є. Це й стало однією з причин, чому вирішив розпочати власний блог для деталізації цього темату.

Пан Tadeusz почав "допит" із загальних питань: чи погоджуюсь на співбесіду без перекладача, ім'я та прізвище, дата та місце народження тощо. Потім запитав, чому я вважаю, що маю польське походження. Я відповів, що, бо вважаю, що як мінімум бабця мала польське коріння. Питав, чи маю якісь інші документи, що підтверджують польськість. Звісно, я не мав нічого більше. А, враховуючи, що двоєрідна сестра по цих же документах отримала посвідку на проживання, я, наївний, й не задумувався, що потрібно ще щось. Питав, з ким з родини розмовляю польською і як її вчу. То відповів, що розмовляю з кузинкою, а вчу з підручника, комп'ютера та спілкуючись на роботі. Ще пан питав, як я вважаю, на якому рівні я володію польською. Я, увімкнувши на 100% скромність, вказав що на 3-и пункти з 5-и можливих.

Цікавий момент. Коли пан питав мене про рівень знання польської, я дозволив собі сказати, що володію англійською. Його обличчя прийняло дещо злісний вигляд і він відповів: "То нічого не означає, пан в Польщі!". Власне, це зрозуміло, бо я наче по процедурі походження пробую отримати посвідку на проживання в Польщі. Але, гадаю, є ще вікове та професійне пояснення. Пан Tadeusz - чоловік років 50-и, не такий вже й молодий. І вважаю, що на посади інспекторів, а тим паче тих, котрі спілкуються з іноземцями, беруть не простих поляків, а які самі мають певні позиції. Тому вони чітко відловлюють можливих кандидатів, котрі могли б загрожувати паньству.

Потім блок польських традицій та релігійних свят. Тепер, коли я  маю протокол, то бачу, що записано, наче я казав, що в родині святкуємо Різдво 25-го. Хоч я говорив просто, що "Різдво є 25-го числа", маючи на увазі польське. Це надто важливо з огляду на те, що у нас в родині хоч і не святкується Різдво 25-го, але ніякої грандіозної роботи на нього ми ніколи не планували. Бо, як казала моя бабця "Ніхто точно не знає, яке є правильнішим". Хочу зауважити, що протокол пан Tadeusz набирав на комп'ютері сам, я лише в кінці швидко перечитав.

Історичний та географічний блок вважаю провальним. За два дні мені таки чомусь не вдалося вивчити усю історію Польщі. Плюс переживання.

Також інспектор питав, чи мав проблеми з правом в Польщі й за кордоном. Звісно, не мав.
Ще зауважу, що після складання wniosku вони дали запит до польських органів на цей темат. Ось копія листа, висланого до коменданта столичної поліції стосовно мене.
Запит на темат проблем із законом

Я його фото зробив в травні, коли ходив на огляд документів моєї справи. Про це пізніше.

Але найцікавіші питання були практично в кінці. До того привітний пан Tadeusz увімкнув свою польськість, почав психологічно тиснути на мою українськість. Я вже знав, що можуть бути питання, котрі дотикаються до проблеми взаємостосунків українців та поляків у 40-их роках минулого століття. Не скажу, що я багато знав з цього темату, але певне уявлення було. Мій вік вже відкинув мене до більш поміркованої категорії людей. Та й ще моя родина власне й постраждала в руслі цієї теми. Але самими питаннями я був заскочений.

Перше з них: "Прошу розповісти ким були для Польщі та поляків Степан Бандера та Роман Шухевич? Яка пана Думка?". Я відповів, на мою думку, вірно з будь-якої точки зору, навіть не зрадивши власним переконанням: "Для поляків вони є злими людьми, тими, хто вбивали поляків". Отже у відповіді я своєї думки не висловив, а тільки сказав, ким їх вважають поляки. Аналогічно можна було б і відповісти стосовно росіян чи когось іще. А моя думка для посту така, що кожен має право захищати своє життя та життя рідних, боротись за свободу рідного краю. А методи визначає час. Ми, котрі не жили тоді, не можемо і не зможемо судити тих, хто жив і помер тоді, бо не той хліб ми їли, і не бачили ту землю, перемішану з кров'ю. Я знаю багато правдивих історій, в котрих колись друзі поляки та українці через кілька років вбивали один одного під впливом часу та тодішньої пропаганди. І неможливо жодного з них виправдати з огляду на порушення заповіді Божої "Не вбий". Тому і не хотів би я бути на їхньому місці, бо людина в ті часи втрачала людські риси, а радше наближалась до тварини, котра протуровує свій шлях первісними інстинктами. Це жахливо, друзі.

Друге питання: "Прошу описати, вказати місця, котрі принаймні в скромний спосіб увічнюють пам'ять наших співвітчизників, жорстоко вбитих на Волині УПА та ОУН, чи мають вони свої цвинтарі, а на їх гробах можна поставити хрест, запалити свічки, помолитись за їх душі?". Вау! Ото було питання! Zgadzam się! По його довжині, складності побудованого речення, згадуванні слова "співвітчизники", мабуть пробуючи переманити мене в команду поляків, а також тональність та погляд пана Tadeusza, котрих Вам пощастило не бачити, можна здогадатись, що він мав на увазі між рядків й що хотів почути. Але я й тут не розгубився і відповів правдиво стосовно мене; "Не був на Волині". І було додано, але не потрапило у протокол, що з цієї причини я не можу судити, чи там щось таке, чи немає.

Стосовно цих двох питань, незважаючи на те, що маю свою точку зору, хочу дати належне полякам. Вони дуже шанують свою історію й тих, котрі загинули в певні трагічні моменти історії. На кожному кроці пам'ятники, пам'ятні таблички на вулицях та костелах, в громадському транспорті на інформаційних моніторах завжди згадуються якісь події з історії. Так кристалізується нація та країна в цілому. Україні варто було б цьому навчитись. Але, наша проблема, що ми до цього часу ще не мали української влади, а тільки олігархів. То наша біда.

Ось фотокопії мого протоколу.

Protokoł przesłuchania (s.1)
Protokoł przesłuchania (s.2)
Protokoł przesłuchania (s.3)
Отож, швиденько перечитавши протокол, я його підписав. Ми подякували один одному й вийшли на коридор, де продовжили розмову у неформальній обстановці.

Я запитав, чи довго мені треба буде чекати рішення. Він ж відповів, що залишилась формальна частина. Бо він не бачить проблем в моїй справі: кузинка отримала карту, пан (типу я) працює вже в Польщі, досить добре володіє польською. То потрібно просто зачекати.

Ще я запитав стосовно процедури отримання карти моїми дітьми. Пан Tadeusz сказав, що, я вже можу починати підшуковувати їм школу, і вже з початку наступного навчального року можу їх забирати до Польщі.

Як виявилось потім, пан Tadeusz був великим оптимістом і це, імовірно, мене дещо розслабило, що польською бюрократією не пробачається.