Прохання про пришвидшення розгляду справи (PROŚBA O PRZYSPIESZENIE ROZPOZNANIA)

7. Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;

8. бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.

(Від Матвія 7:7,8)

Дуже просто і логічно звучить це твердження. Людством, й українським розумним та багатостраждальним народом в тому числі, винайдено багато подібних тверджень типу "подія-наслідок" висновків. Більшість з них на підставі досвіду, котрий, як відомо, є різного роду. Великі мудрості, навіть, навіть представлені в формі анекдотів. Мій співробітник-болгарин, жартівник по життю, розповів анекдотичну притчу про чоловіка, котрий завжди просив Бога, аби той допоміг йому виграти у лото. Бог за якийсь час такого роду "молитв" не витримав й запропонував йому хоча б купити білет для початку.

Хто пробровзив більше головної сторінки мого блогу, знає, що моя справа отримала форми складності завдяки некомпетентності інспектора, що було доведено виграним odwołaniem. Але втрату четвертого виміру, часу, нічим не компенсуєш. Мені призначили стандартних 4-и місяці повторного розгляду справи, що виглядало нелогічно логічним рішенням. Бо справа повернулась на повторний розгляд, але велика частина висновків не припинила своєї дії. Тому мною було вирішено скористатись правом просити пришвидшити розгляд. Моє бажання схвалила пані Ізабела Шевчик, директор відділу у справах іноземців:

Чи можна прискорити розгляд заяви про легалізацію проживання? Зрештою, люди мають різні життєві ситуації, пов’язані, наприклад, з роботою, родиною чи здоров’ям близьких.

Формально можна подавати прохання про прискорення розгляду справи із зазначенням відповідних аргументів. Після розгляду заяви іноземець повинен отримати відповідь, чи його запит буде схвалений, а якщо ні – то чому. Кожен випадок відрізняється і розглядається окремо. 

Izabela Szewczyk, Dyrektor Wydziału Spraw Cudzoziemców

Джерело: Газета “Наш вибір” №51, 2016, с.16

Якщо Ви теж помітили тональність з котрою була зроблена відповідь, можете аналогічно дійти висновку, яка доля спіткає більшість прохань такого роду.

Фактично, в різних випадках в Польщі можна просити про пришвидшення розгляду тієї, чи іншої справи. Ефективність буває різною. Часто парадоксальною, як от у пані: розгляд 2-ох різних земельних справ з і без цього прохання тривав 4-и місяці.

Я теж двічі писав подібне прохання. Вперше скористався правом ще при розгляді мого odwołania. Щоправда, написав його не в поданій нижче формі. Відповіді на нього я так і не отримав. По тому часі справа протривала ще добрих 2-а місяці.

Отож, здійснив я черговий візит до пані юриста Agaty (дай їй, Боже, здоров'я!) з Fundacja dla Somalii. Вона й поділилась зі мною взірцем "прохання про пришвидшення". Його скрін та посилання на файл для спільного доступу нижче:

Prośba o przyspieszenie

Безпосередньо документ. 

Все досить зрозуміло. Лише додам, що шапка у моєму випадку мала вигляд "PROŚBA O PRZYSPIESZENIE ROZPOZNANIA
WNIOSKU O UDZIELENIE ZEZWOLENIA NA POBYT STAŁY", а саме обґрунтування свого прохання вписуємо у розділі "Uzasadnienie". Моє обґрунтування було написане в такому стилі, котрий не втратив логічного змісту, але набув співчутливо-спонукальної форми.

Цього разу, при повторному розгляді моєї справи, не можу стверджувати, що моє прохання дало ефект, але, якщо б я його не надіслав їм, то не було б підстави пришвидшення з юридичної точки зору. А так, рівно за місяць отримав свою довгоочікувану децизію на право постійного перебування в Польщі. З чим себе коханого і вітаю! Дякую.

UPDATE [2016-12-01]:

Сьогодні в чергове переконався, що це прохання працює. Нікому, звісно, невідомо, що минулого тижня я подав wniosek на свою дружину на карту на czas oznaczony за схемою połączenie rodziny. Так от, сьогодні до мене зателефонувала пані інспектор і повідомила, що, оскільки я написав прохання про пришвидшення, то після формальних перевірок, котрі зазвичай займають близько місяця часу, вона подасть проект рішення своїй керівничці. Так-що, вона працює.

UPDATE [2016-02-25]:

А от з дітьми поки-що не спрацювало - майже два місяці минуло від часу складання заявок, я ніхто ні не зателефонував, ні статус не змінився на сторінці перевірки статусу справи. Інспектор інспектору не рівня.

Закінчення епопеї з kartą stałego pobytu

УВАГА! В спосіб підтвердження в минулому польського громадянства предків, але без підтвердження польської національності, Kartę Stałego Pobytu вже не отримати

Сьогодні отримав позитивне рішення, майже 14 місяців після складання заявки, місяць після написання прохання про пришвидшення справи та два місяці до попередньо встановленої дати видання децизії при повторному розгляді справи. Отже, теоретично воно діє, або обставини так склались.

Питали мене сьогодні на роботі "jak odczuwasz się?"... "zmęczonym..." odpowiedziałem.

To be continued...

UPDATE [2016-10-30]:

Decyzja o Pobyt Stały

Тут можна звантажити збільшене зображення.

Майже два місяці не було можливості підбити підсумок моєї затяжної справи. За цей час з'їздив на "заходні українські креси" - польські Карпати, а саме "бойківщину", "всходні польські креси" - додому (так ми з моїм польським колегою обмінюємось не смішними жартами, але так краще, ніж лоби розбивати) та закласти działalność gospodarczu (зробив це сайт три дні тому, ще чекаю рішення, бо іноземець, перевіряють, бач, законність перебування в Польщі тощо). А ще готую документи на kartę na czas oznaczony для моєї половинки за схемою połączenie rodziny, повторне отримання шенген віз моїм дітям, як онукам переселенців (бо перша була тільки на рік і завдяки помилці мого інспектора та тривалій епопеї з моєю картою нам не вдалося вкластись зі складанням wniosku), та подання заявок на kartę stałego pobytu дітям. Це тільки перелік запланованих справ, а прихована маса роботи, тільки частину котрої зроблено.

Тепер стосовно самої суті. Хочу підвести підсумки. Тривалий час крутив текст в голові й, як завжди у мене трапляється, імпровізую.

Сам факт отримання мною zezwołenia na pobyt stały na terytorium RP не переконав мене на 100%, що нащадки переселенців можуть його просто отримати. Тому, дещо відчувається осад від того, що теоретично міг когось підштовхнути до дій без впевненості у результаті. Але з іншого боку багато, а то чи й не більшість речей, людей робить без впевненості у кінцевому результаті. Взяти хоча б одруження. Як зараз пам'ятаю, як гірко плакала моя мати у один з найщасливіших днів мого життя - одруження. Я тоді геть дивувався "WHY!?". Тепер, маючи двійко дітей і завжди думаючи про їхнє майбутнє, починаю потроху збільшувати відсоток розуміння. Адже це в якійсь мірі лотерея, не тільки від самої людини залежить, але і від якогось випадку, події, "ефекту метелика" тощо. А нам залишається молитись та сподіватись на якомога оптимальніший варіант. Отож, ніхто нікому не каже, що сам факт одруження призводить до щасливого життя, але мало хто відмовляється від цього лотерейного квитка. Тому, прошу віртуальне каміння в міг блог не кидати, якщо комусь не вдасться отримати бажаний результат. Скажу лише, що мені це вдалось і без жодних домовленостей, як це прийнято в Україні, що ще більше тішить. Підозрюю, що це коштувало мені трішки здоров'я, втраченого часу, грошей, але отриманий досвід та переосмислення великої кількості життєвих речей підштовхнув мене нових звершень, про які я в Україні міг тільки мріяти. Бо багато з того, що можна тут зреалізувати, там ще, навіть, не на стадії проектування. Це, наче, як сентиментальний погляд з майбутнього у минуле. Така собі фантастика в реальності. Машина часу, котрою вдалось скористатись. Але, як і кожен механізм, вона на чомусь працює, щось споживає. В моєму випадку вона трансформує сліпу любов до України у прагматичну ніжність. Не найгірший механізм, як на мене.

А тепер коротко про факти:

1. Я не мав ЖОДНОГО документу, в котрому була б написана польська національність моїх дідуся та бабці;

2. Моя двоєрідна сестра отримала pobyt stały на підставі всіх тих самих документів, що і я мав;

ЗАУВАЖЕННЯ: Я додав ще довідку про переселення з Львівського архіву, де були вказані українські національності. Є у мене невеличка непідтверджена підозра стосовно впливу цього документу на психіку мого інспектора. Не хочу перекинути провину з себе, але мені порадила додати цей документ кузина. Сьогодні я б цього не зробив, а тоді я був за неї менш обізнаний.

3. Після відмови я подав "вньоски" до Жешува та  отримав 2-і "децизії", котрі підтверджували їх польське громадянство станом на 1939-09-01;

4. На момент складання заявки я офіційно працював, хоч це не завадило інспекторові генерувати відмову, тому сплив мінімальний.

5. Як я вже аналізував в одній зі своїх публікацій - закон, котрий прописує процедуру отримання посвідки на проживання в Польщі, прямо не забороняє, не обмежує в її отриманні таку категорію громадян, як я з моєю кузиною. Бо справи давні й не усі поляки можуть підтвердити польську національність своїх пращурів. Інша справа зі законом про Карту Поляка, де категорію переселенців чітко викреслили. Підозрюю, подібна зміна в найближчому майбутньому торкнеться і закону про іноземців, що регламентує отримання stałego pobytu за походженням. Але ще є час, а, може, і не буде такої зміни. 

Суб'єктивні фактори не наводжу, бо на то вони й суб'єктивні.

Гадаю, короткий тезисний висновок є достатнім для виваження усіх за та проти. Хто проти, прошу аргументовано та в пристойній формі висловлюватись. Хто ж піде моїм шляхом - бажаю успіху та раджу запастись терпінням і не давати спокою ужендникам, як я робив після своєї відмови. Завжди потрібно контролювати їхні кроки, переконуватись, що заяви дійшла, що документ доданий до справи, що лист висланий і на вірну адресу - все, що стосується справи. Дзвоніть до них, пишіть мейли, перевіряйте статус через інтернет, надсилайте листи поштою. Це ще й буде +1 до карми і покаже, що Вам не байдуже, а навпаки - дуже залежить це рішення. Словом - ЩАСТИ!

P.S.: На цьому блог, звісно, не перестане існувати. Як видно вище, маю багато справ до вирішення. Тому, будуть публікації про нові справи, як і заплановані старі. Але, в силу ліні та зайнятості, котра вимагає постійного вдосконалення професійних здібностей та бажання банально поспати, про періодичність нічого наперед не можу повідомити. 100% у найближчі 2-а тижні буде update статті про шенген візу для нащадків переселенців, бо подаємо документи на дітей. А наш керманич вже котрий рік обіцяє безвізовий режим. Імовірно, його й дадуть найближчим часом і я дарма витрачу гроші, але життя в Україні навчило не сподіватись ні на кого, тільки на себе самого.

UPDATE [2016-11-13]:

Під час уточнення певної інформації щодо документів, необхідних для складання wniosku моєю дружиною, випадково натрапив на таку:
Dla cudzoziemca posiadającego polskie pochodzenie

Не скажу, що я цього не знав, але не мав посилання на це. А там є така цікава інформація:

Typowe dokumenty potwierdzające okoliczności wskazane we wniosku:

1. Dokumenty potwierdzające:
   – posiadanie przez co najmniej jednego z rodziców lub dziadków albo dwoje pradziadków cudzoziemca narodowości polskiej lub,
   – posiadanie w przeszłości obywatelstwa polskiego przez cudzoziemca lub co najmniej jednego z jego rodziców lub dziadków albo obojga pradziadków;

Виділене зеленим. Отже, надання документів (decyzij), котрі підтверджують наявність в пращурів в минулому польського громадянства ДОСТАТНЬО, якщо не є можливим довести польську національність. А це рішення видається досить просто при наявності документів про народження в Польщі, шлюбу, хрещення, свідоцтва про смерть (немає значення де), документального підтвердження дерева спорідненості з ними тощо.

Cоломонове рішення стосовно відмови надання мені Stałego Pobytu (Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców)

Найкращий захист - це напад

УВАГА! В спосіб підтвердження в минулому польського громадянства предків, але без підтвердження польської національності, Kartę Stałego Pobytu вже не отримати

Не будучи неймовірно обдарованим футболістом, покірний автор цього блогу велику частину свого життя провів граючи у гру мільйонів. І не погодитись з вищенаведеним твердженням він теж не в змозі.

Не хизуючись, а лише констатуючи історичний факт... Будучи на 5-му курсі, й, маючи за вже 2-а чемпіонства університету з міні-футболу, перебуваючи на 3-му та 4-му курсі, одного разу наша команда у груповому колі вийшла на поле у якості фаворита проти не надто сильного супротивника. Як це часто буває у такій несправедливій грі, якою є футбол, ми пропустили першими, але час для взяття воріт у нас ще залишався. Але це шокуюче відчуття забути важко, коли вірив, що маєш досить легко виграти, отримуєш гол у власні ворота. Звісно, всією командою ринулись вперед з усіх сил. Мені, граючи в захисті, доводилось керувати діями усієї команди та дратуватись невдалим ударам по воротам наших форвардів, котрі добряче потріпали захист команди-супротивника. І от, в один із моментів, я, перебуваючи під дією підвищеного рівня адреналіну, вдало отримую м'яч в центрі поля, підбираю його під праву ногу, адже ж не професійний футболіст, та з усієї сили вдаряю по ньому у напрямку воріт. Завдяки легкому рикошетові та силі удару, м'яч влітає в сітку воріт і нам вдається зіграти в нічию, програючи по ходу гри.

В результаті, вийшли з групи ми з першого місця, а команда, котра показала нам власні зуби - з другого. Нічого в цій нецікавій історії не було б цікавого, якби доля не звела нас знову ... у фіналі. Важко забути та передати вигляд облич та погляди гравців тієї команди, коли виходили на поле у нашій другій зустрічі. Не скажу, що ми були такими неймовірно вправними з м'ячем. Просто той натиск, котрий ми вчинили їм у попередній грі, не давав їм приводу для сподівання на перемогу. Ефект несподіванки, котрий їм вдалося зреалізувати в першій грі, був нівельований нашим бажанням його виправити. Так все і сталось, ми перемогли 2:0, ставши втретє поспіль володарями чемпіонства з міні-футболу.

Хоч це одна, мабуть, з мільйонів дрібних ігр, повчальна суть її є набагато більшою.

Той, хто відвідав трішки більше сторінок мого блогу, аніж головну, знає, що я в кінці 2015-го року отримав відмовне рішення й у лютому подав апеляцію. І ось два тижні тому я отримав рішення по моїй апеляції. Воно стало нейтральним, бо ані відмовляє мені в отриманні Stałego Pobytu, ані надає його. І на це є логічні причини. Я очікував саме такого рішення:

відхилити попереднє рішення в цілому та скерувати справу на повторний розгляд до органу І-ої істанції

Фактично, визнано, що орган першої інстанції поставився халатно до моєї справи, не зробивши порівняльного аналізу документів, що були додані моєю кузиною. Також пані інспектор не зробила висновку зі співбесіди. Чи добре це для мене, невідомо. Але, даючи мені відмову, пані інспектор мала б обґрунтувати причину позитивного рішення сестрі та відмови мені.

Я. після кількох читань рішення, помітив "привідкриті дверцята" для інспектора, з допомогою котрої він дуже просто може мені відмовити. Потім і мій керівник відділу звернув на це ж саме увагу. А ще пізніше, і мій шеф після консультації з непрофільним юристом. Там є другий пункт, яким вони вказують інспекторові зробити аналіз моєї співбесіди та вказати, що відповідаю я тим критеріям так званої "польськості". Є ризик. Щоби його мінімізувати, мій шеф хоче виступити до них з письмовим зверненням. Не надто допоможе, але і не зашкодить.     

Також важливим висновком для мене є часткова правота стосовно того, що не обов'язковим є наявність документу, де вказано, що пращур був польської національності. Потрібно виконання 2-ох важливих пунктів:

а) декларування вньоскодавцем польської народовості - тобто достатньо ствердити "так, я вважаю, що маю польське коріння";

б) довести, що пращурі використовували польську мову, притримувались норм польської культури та релігії.

Другий пункт є контраверсійним. Бо, як от у моєму випадку, важко це підтвердити, бо бабця і дідо вже не жиють. А, оскільки так, то для цього їм і потрібне це формальне підтвердження наявності громадянства в минулому. Бо, будучи громадянами Rzeczypospolitej, враховуючи тотальну пацифікацію та опольщення населення інших національностей, можна з величезною долею імовірності припустити, що ними виконувались вимоги пункту б).

Буквально тиждень тому приїздила до мене з України ще одна кузинка в гості. З нею в автобусі їхала пані з сином подавати документи на Stały Pobyt, маючи тільки akt urodzenia та якусь довідку, що дідо її чи то вчився, чи то сплачував внески шкільні. Він також переселенець. То вона за 1000 zł замовила послуги якоїсь тутешньої панянки українського походження в якості "адвоката", як вона каже. Я запитав через сестру, чи в якомусь з документів є запис про польську національність. Ні, немає. І вона вірно каже, але ужендникові цього замало, що національність до 1940-го року не вказувалась. Не стверджуватиму про точність року, але в USC w Leżajsku теж нам казали, що в таких давніх актах національності не було. А ще ця пані дуже впевнено стверджувала, що наявність польського громадянства в минулому випливає "з якогось давнього закону, згідно котрого, всі мешканці мали польське громадянство". Мабуть, вона мала на увазі USTAWA 20 stycznia 1920 r o obywatelstwie. Погоджуюсь з цим твердженням, бо воно є логічним, але не я уженднік, котрий буде вести її справу. Я також цим аргументував свою правоту в апеляції, про котру власне ця публікація. Єдине на що їй залишається сподіватись, то це на те, що її інспектор буде більше дружити з логікою і попрацює з відсутністю бажання зашкодити отриманню права на проживання.

Дійсно, умови дотримання яких вказує на "польську народовість" є дуже розмитими розгалуженнями. І вони явно писались людьми не надто знайомими зі законами логіки та історичною реальністю. Взагалі кажучи, враховуючи цю нечіткість у визначенні критеріїв "польської народовості" для отримання карти Stałego Pobytu по походженню та факту введення обмежень для нащадків переселенцям в стосунку до отримання Карти Поляка, з великою долею вірогідності візьмусь ствердити, що за рік-два матимемо подібні зміни і для отримання Stałego Pobytu. Хоча, знову ж таки, можна приховати факт того, що людина була переселена, не надавши довідки і сподіваючись на те, що вони самі нічого не знайдуть, а ствердити, наприклад, що "відвідуючи родичів в Україні, закохалась у людину української національності й зосталась там жити". Або й інші варіанти. Я до того, що як би поляки не намагались захиститись від тих, хто колись мав громадянство Польщі, працював, сплачував податки, а потім був примусово, як худоба, вивезений з мовчазної згоди тодішньої польської влади, їм важко буде відсіяти геть усіх. Для прикладу, я не збираюсь здаватись. Бо вони чинять неправильно в усіх аспектах, в які не вдаватимусь в рамках цієї публікації. Тому, потрібно буде, піду до суду. І для немає значення, який відсоток польськості мали чи не мали мої дідо та бабця, мені їх шкода як дітей Божих, котрі постраждали з діянь диявольських.

Щось багато тексту вийшло, пришвидшуюсь.

У вівторок 19-го липня 2016р. дзвонив до уженду, адже рішення також надіслано і їм. Пані відповіла, що нічого з моєю справою ще не робиться. Не здивувався. Зателефонував у п'ятницю 22-го липня 2016р., вже призначили дату рішення по моїй справі - 07.11.2016р. Здивувався, хоч і не дивно. Справу надіслано на повторний перегляд, отже впаяли мені стандартних 120 днів.

В середу піду до юриста в fundusz "Dla Somalii". Ну так, назва оригінальна, але юрист там хороша. І прийом безкоштовний, тільки знову будуть паспортні дані списувати, бо вони таким чином використовують кошти ЕС.

Наостанок надаю скани 6-и сторінкового рішення по моїй апеляції. На роботі жартували, що вони хотіли мене "перебити", бо я апеляцію написав на 5-и сторінках. Ну, в кожному жарті є тільки доля жарту.

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.1)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.2)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.3)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.4)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.5)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.6)

Ці сторінки в дещо меншій роздільній здатності для швидкого перегляду. Кому цікаво прочитати текст, може ознайомитись з файлами за посиланнями нижче:

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.1)
Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.2)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.3)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.4)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.5)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.6)

Як висновок, маю велику надію, але не плекаю надто багато сподівань стосовно позитивного рішення. Але, чим довше вони мені його намагаються затягнути, тим більше азарту в мене з'являється, аби продовжувати з ними тягатись. Бо вони розуміють, що нечіткість прописаного закону та контроверсійність подій та наслідків тих часів дають їм можливість як відмовити, так і дозволити.

Отож, гра продовжується у додатковий час. Слідкуйте...