Пишемо Odwołanie od decyzji odmownej

Пряма - це коло з нескінченно великим радіусом

Математика

А початок є кінцем. Бо одна й та сама точка кола перебуває в двох нескінченностях водночас. Саме так і є. Це, навіть, можна собі уявити без допінгу, хоч жити від цього легше не стане, але цікавіше може. Бо більше пізнаючи, ми наближаємося до нескінченності, до того недосяжного, до Бога. Звісно темп цього наближення нікчемно скромний. Й границя його прямує до нуля. Хтось одразу смикне, що немає в такому разі сенсу, адже нуль отримується у будь-якому випадку. Так і є. Кожен має вибір. І це чудово. Просто інколи сам процес дає більше задоволення, ніж момент досягнення мети. Нерідко саме досягнення пригнічує, адже позбавляє мрії. І, якщо швидко не заповнити місце новою метою, порожнеча може почати з'їдати, вивертаючи назовні.

Але коло в якості алегорії я вибрав не тому. Все значно банальніше. 11 місяців тому я знайшов час та мотивацію до створення цього примітивного блогу. Багато публікацій вдалось мені витиснути із себе, борючись із лінню,- моєю одвічною супутницею. Деякі з них не прямо, або й взагалі, не стосуються теми карти постійного перебування в Польщі для нащадків переселенців. Так інколи трапляється, що виходиш за межі тематики. Приємно, що за цей час, навіть, кілька людей подякували за інформацію, подану мною. Звісно, приємно. Але напишу ще таке, що я в собі зміну відчуваю, ділячись інформацією, котру не так легко знайти. Я, наче, позбуваюсь тої совєцькості, замкненості, комплексу "кухні". Отже, дякую й усім, хто хоч секунду витримує читати мої публікації.

Отже коло... Був початок, буде кінець. Але обидва вони в нескінченності. Отже, їх розташування достеменно невідоме. Мені здається, до повного завершення вузької теми не вистачає тільки сьогоднішньої публікації. Вона була тим останнім проколотим околом невідомості. Сьогодні я її спробую наповнити змістом.

З цієї публікації зможе скористатись кожен, хто отримав відмовне рішення й не тільки по карті. Адже в демократичній Польщі можна оскаржити практично кожне рішення. Мене от тішить те, що, навіть, в позитивних рішеннях вони пишуть, що можна його оскаржити. :) Смішно. Хоча, це, мабуть, недоречно стосовно тільки тих позитивних рішень, які були задоволені в цілому. А щодо часткових це, може, й доречно.

Отже, короткий історичний екскурс моєї трагічної історії для тих, хто ще не плакав над нею:

Отримав 2-о річну шенген візу

Склав wniosek на Pobyt Stały за походженням

Пройшов співбесіду

Отримав відмову та написав odwołanie (апеляцію) (сьогоднішня стаття)

Виграв odwołanie

Написав прохання про пришвидшення розгляду справи

За 2-а місяці, а не 4-и, як було анонсовано, отримав позитивне рішення

Події періоду отримання відмови розвивались досить швидко й непередбачувано. Як ж це було. Зараз спробую згадати. Прийшов термін отримання decyzji, визначений при складанні wniosku. А це не багато і не мало - 4-и місяці. Отже, 4-и місяці я не отримував жодного wyzwania. Тому почувався впевнено, маючи за плечима факт отримання карти моєю двоєрідною сестрою, а предки у нас спільні. Проходить 2-а тижні по терміну, а я нічого не отримую. Дзвоню. Потрапляю на людину, котра суттєво вплине на перебіг подій. Питаю про стан моєї справи. А вона мені каже, що пану вислано лист. Щось мені підказало запитати, на яку адресу, адже дуже довго іде лист з Варшави до Варшави. Річ у тім, що я змінив місце проживання. Про що письмово повідомив в день співбесіди, тобто за два місяці до призначеної дати видання decyzji. Питаю, чи не на таку то адреса? А вона ствердно відповідає, так. Єзу. Ок. Питаю, а що там є? А вона - wyzwanie o potwierdzenie posiadania obywatelstwa polskiego przodków.

Те, що я взнав це через телефон є радше випадковістю, але щастям. Бо це дало мені час для старту. В перший момент я був в шоці, подзвонив до сестри. Вона почала надзвонювати до уженду в Варшаві, до Жешува, всюди співчували. Але користі з того мало. Тоді я вилив на себе уявне відро холодної води й почав шукати, що то таке від мене вимагають. Знайшов. Але продовжую даремно обурюватись.

Пані, з котрою розмовляв по телефону, мабуть, якось повідомила мою іспекторку, що та дала маху, виславши листа на старий адрес. А це, до речі, свідчить про те, як вона ретельно працювала з моєю справою, пропустивши факт зміни адреси проживання. Наступного дня до мене задзвонила пані інспектор. Пробувала пояснити, що немає в документах підтвердження польського походження. Так і є. Але, кажу, місяця, якого Ви мені дали на донесення документів замало. Та й оригінали документів усі у Вас. То, питає, пан не зможе надати ці документи? Кажу, ні, з огляду на факти, викладені вище. Ну то добре, я подам керівнику проект decyzji. Я двічі питаю, позитивної? Ну, так. Повірив. А даремно.

Через місяць мій роботодавець пише прохання, аби мені якомога швидше видали карту, бо вже піврічний дозвіл на роботу закінчується. Я ще від себе написав і відношу в ужонд. А пані на інформації каже мені: "Pan ma odmowe". Бах-барабах! Шок. Одразу ж при ній пишу прохання про зустріч з керівником відділу та інспектором.

Буквально наступного дня дзвонять до мене, призначають зустріч із заступником керівника через тиждень.

Дзвоню до якогось пана юриста запитати, скільки коштує написати odwołanie - 500 злотих. Не зле. Записуюсь на прийом до безкоштовних юристів у Fundacja OCALENIE та Fundacja dla Somalii.

Цілий вікенд шукаю щось на цю тему. Знаходжу. Ситуація в чоловіка подібна моїй. Беру за основу і за вікенд нашкрябую 4-и емоційних, але змістовних, сторінки odwołania. 

Приходжу до першого правника. Показую усі документи та своє odwołanie. Довго порпається в паперах, робить копії та обіцяє написати свій варіант. А часу то не дуже багато, 14 днів від отримання відмови на руки. Хоч я і тягну штучно час - не іду на пошту відбирати, бо знаю, що за бека мене там чекає. Щоправда, прислав мені свій варіант, але за день до останнього терміну. Гарно написав - чітко, коротко, по-юридичному. Проте...

Іду ще до другого правника з другої фундації. Показую папери й своє odwołanie. А вона мені: "Пану вже якийсь правник написав odwołanie. То навіщо ще до мене прийшов?". Кажу, ні, то я накалякав. Великі очі, питання "Справді?", повторне швидке перечитування. Робить виправлення. Дає ноутбук і я сідаю їх вписувати в своєму документі в GoogleDocts.

Насправді вона багато мені допомогла, адже я консерваторії не закінчував, тому усіх тих польських законів, звісно, не знаю. Хоч я і спирався на конституцію Польщі та закон про іноземців. А вона дописала закони, пов'язані з процесом адміністраційного провадження справи.

Самого свого odwołania я не наводжу, бо немає сенсу, та й соромно за безліч зроблених помилок. Плюс, в кожного своя історія, а, отже, й свій набір нормативних актів. Взірець я вже вказував.

Тому, важливі висновки від мене, як професійного профана:

1. Потрібно обов'язково писати odwołanie на відмовне рішення, маєте 14 днів. Це мало, але це й багато. Пишіть, навіть, коли 100%-о відмовне рішення було правильним. Виграє той, хто грає, хто не грає - не виграє.2. Робіть, як я, повторюйте за мною - напишіть макет свого odwołania, де викладіть, хай і емоційно, але Ваше бачення, чому Ви вважаєте, відмову неправильним рішенням.3. Користуйтесь інтернетом для пошуку інформації, занотовуйте важливі блоки, чи лінки на нормативні акти. Хто шукає, то знаходить, а хто не шукає... Ну, Ви зрозуміли. :) Похизуюсь ще трішки в цьому руслі: пів року тому, нічого не петраючи в 500+, я допоміг своїй кузині доотримати гроші за ті місяці, в межах яких вона мала карту сталого побуту старого взірця без запису "dostęp do rynku pracy". Просто пошукав в інтернеті. Таке от чудо. Не я.4. Якщо Вам дозволяють фінанси, обов'язково замовте написання цього документу у спеціаліста. Якщо ж немає, звертайтесь до безкоштовних правників. Їх насправді багато є, бо їх робота дофінансовуються Европейським Союзом. Тому вони борються за клієнтів. Дві варшавські фундації я вказував вище. Ще люди радять та хвалять Studencka Poradnia Prawna przy ALK. Ще якісь? Див. пункт #3 - шукайте й знайдете.5. Вигравайте свої справи, бо вони Ваші.

В результаті моє odwołanie після поправок пані правника з фундації вийшло на 5-ть сторінок. А рішення про необхідність повторного розгляду моєї справи я отримав на 6-ох. Вони були змушені мене перебити. :)

Як стимул для активності, наводжу скани самого рішення.

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.1)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.2)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.3)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.4)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.5)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.6)

Ці сторінки в дещо меншій роздільній здатності для швидкого перегляду. Кому цікаво прочитати текст, може ознайомитись з файлами за посиланнями нижче:

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.1)
Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.2)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.3)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.4)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.5)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.6)

Cоломонове рішення стосовно відмови надання мені Stałego Pobytu (Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców)

Найкращий захист - це напад

УВАГА! В спосіб підтвердження в минулому польського громадянства предків, але без підтвердження польської національності, Kartę Stałego Pobytu вже не отримати

Не будучи неймовірно обдарованим футболістом, покірний автор цього блогу велику частину свого життя провів граючи у гру мільйонів. І не погодитись з вищенаведеним твердженням він теж не в змозі.

Не хизуючись, а лише констатуючи історичний факт... Будучи на 5-му курсі, й, маючи за вже 2-а чемпіонства університету з міні-футболу, перебуваючи на 3-му та 4-му курсі, одного разу наша команда у груповому колі вийшла на поле у якості фаворита проти не надто сильного супротивника. Як це часто буває у такій несправедливій грі, якою є футбол, ми пропустили першими, але час для взяття воріт у нас ще залишався. Але це шокуюче відчуття забути важко, коли вірив, що маєш досить легко виграти, отримуєш гол у власні ворота. Звісно, всією командою ринулись вперед з усіх сил. Мені, граючи в захисті, доводилось керувати діями усієї команди та дратуватись невдалим ударам по воротам наших форвардів, котрі добряче потріпали захист команди-супротивника. І от, в один із моментів, я, перебуваючи під дією підвищеного рівня адреналіну, вдало отримую м'яч в центрі поля, підбираю його під праву ногу, адже ж не професійний футболіст, та з усієї сили вдаряю по ньому у напрямку воріт. Завдяки легкому рикошетові та силі удару, м'яч влітає в сітку воріт і нам вдається зіграти в нічию, програючи по ходу гри.

В результаті, вийшли з групи ми з першого місця, а команда, котра показала нам власні зуби - з другого. Нічого в цій нецікавій історії не було б цікавого, якби доля не звела нас знову ... у фіналі. Важко забути та передати вигляд облич та погляди гравців тієї команди, коли виходили на поле у нашій другій зустрічі. Не скажу, що ми були такими неймовірно вправними з м'ячем. Просто той натиск, котрий ми вчинили їм у попередній грі, не давав їм приводу для сподівання на перемогу. Ефект несподіванки, котрий їм вдалося зреалізувати в першій грі, був нівельований нашим бажанням його виправити. Так все і сталось, ми перемогли 2:0, ставши втретє поспіль володарями чемпіонства з міні-футболу.

Хоч це одна, мабуть, з мільйонів дрібних ігр, повчальна суть її є набагато більшою.

Той, хто відвідав трішки більше сторінок мого блогу, аніж головну, знає, що я в кінці 2015-го року отримав відмовне рішення й у лютому подав апеляцію. І ось два тижні тому я отримав рішення по моїй апеляції. Воно стало нейтральним, бо ані відмовляє мені в отриманні Stałego Pobytu, ані надає його. І на це є логічні причини. Я очікував саме такого рішення:

відхилити попереднє рішення в цілому та скерувати справу на повторний розгляд до органу І-ої істанції

Фактично, визнано, що орган першої інстанції поставився халатно до моєї справи, не зробивши порівняльного аналізу документів, що були додані моєю кузиною. Також пані інспектор не зробила висновку зі співбесіди. Чи добре це для мене, невідомо. Але, даючи мені відмову, пані інспектор мала б обґрунтувати причину позитивного рішення сестрі та відмови мені.

Я. після кількох читань рішення, помітив "привідкриті дверцята" для інспектора, з допомогою котрої він дуже просто може мені відмовити. Потім і мій керівник відділу звернув на це ж саме увагу. А ще пізніше, і мій шеф після консультації з непрофільним юристом. Там є другий пункт, яким вони вказують інспекторові зробити аналіз моєї співбесіди та вказати, що відповідаю я тим критеріям так званої "польськості". Є ризик. Щоби його мінімізувати, мій шеф хоче виступити до них з письмовим зверненням. Не надто допоможе, але і не зашкодить.     

Також важливим висновком для мене є часткова правота стосовно того, що не обов'язковим є наявність документу, де вказано, що пращур був польської національності. Потрібно виконання 2-ох важливих пунктів:

а) декларування вньоскодавцем польської народовості - тобто достатньо ствердити "так, я вважаю, що маю польське коріння";

б) довести, що пращурі використовували польську мову, притримувались норм польської культури та релігії.

Другий пункт є контраверсійним. Бо, як от у моєму випадку, важко це підтвердити, бо бабця і дідо вже не жиють. А, оскільки так, то для цього їм і потрібне це формальне підтвердження наявності громадянства в минулому. Бо, будучи громадянами Rzeczypospolitej, враховуючи тотальну пацифікацію та опольщення населення інших національностей, можна з величезною долею імовірності припустити, що ними виконувались вимоги пункту б).

Буквально тиждень тому приїздила до мене з України ще одна кузинка в гості. З нею в автобусі їхала пані з сином подавати документи на Stały Pobyt, маючи тільки akt urodzenia та якусь довідку, що дідо її чи то вчився, чи то сплачував внески шкільні. Він також переселенець. То вона за 1000 zł замовила послуги якоїсь тутешньої панянки українського походження в якості "адвоката", як вона каже. Я запитав через сестру, чи в якомусь з документів є запис про польську національність. Ні, немає. І вона вірно каже, але ужендникові цього замало, що національність до 1940-го року не вказувалась. Не стверджуватиму про точність року, але в USC w Leżajsku теж нам казали, що в таких давніх актах національності не було. А ще ця пані дуже впевнено стверджувала, що наявність польського громадянства в минулому випливає "з якогось давнього закону, згідно котрого, всі мешканці мали польське громадянство". Мабуть, вона мала на увазі USTAWA 20 stycznia 1920 r o obywatelstwie. Погоджуюсь з цим твердженням, бо воно є логічним, але не я уженднік, котрий буде вести її справу. Я також цим аргументував свою правоту в апеляції, про котру власне ця публікація. Єдине на що їй залишається сподіватись, то це на те, що її інспектор буде більше дружити з логікою і попрацює з відсутністю бажання зашкодити отриманню права на проживання.

Дійсно, умови дотримання яких вказує на "польську народовість" є дуже розмитими розгалуженнями. І вони явно писались людьми не надто знайомими зі законами логіки та історичною реальністю. Взагалі кажучи, враховуючи цю нечіткість у визначенні критеріїв "польської народовості" для отримання карти Stałego Pobytu по походженню та факту введення обмежень для нащадків переселенцям в стосунку до отримання Карти Поляка, з великою долею вірогідності візьмусь ствердити, що за рік-два матимемо подібні зміни і для отримання Stałego Pobytu. Хоча, знову ж таки, можна приховати факт того, що людина була переселена, не надавши довідки і сподіваючись на те, що вони самі нічого не знайдуть, а ствердити, наприклад, що "відвідуючи родичів в Україні, закохалась у людину української національності й зосталась там жити". Або й інші варіанти. Я до того, що як би поляки не намагались захиститись від тих, хто колись мав громадянство Польщі, працював, сплачував податки, а потім був примусово, як худоба, вивезений з мовчазної згоди тодішньої польської влади, їм важко буде відсіяти геть усіх. Для прикладу, я не збираюсь здаватись. Бо вони чинять неправильно в усіх аспектах, в які не вдаватимусь в рамках цієї публікації. Тому, потрібно буде, піду до суду. І для немає значення, який відсоток польськості мали чи не мали мої дідо та бабця, мені їх шкода як дітей Божих, котрі постраждали з діянь диявольських.

Щось багато тексту вийшло, пришвидшуюсь.

У вівторок 19-го липня 2016р. дзвонив до уженду, адже рішення також надіслано і їм. Пані відповіла, що нічого з моєю справою ще не робиться. Не здивувався. Зателефонував у п'ятницю 22-го липня 2016р., вже призначили дату рішення по моїй справі - 07.11.2016р. Здивувався, хоч і не дивно. Справу надіслано на повторний перегляд, отже впаяли мені стандартних 120 днів.

В середу піду до юриста в fundusz "Dla Somalii". Ну так, назва оригінальна, але юрист там хороша. І прийом безкоштовний, тільки знову будуть паспортні дані списувати, бо вони таким чином використовують кошти ЕС.

Наостанок надаю скани 6-и сторінкового рішення по моїй апеляції. На роботі жартували, що вони хотіли мене "перебити", бо я апеляцію написав на 5-и сторінках. Ну, в кожному жарті є тільки доля жарту.

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.1)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.2)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.3)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.4)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.5)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.6)

Ці сторінки в дещо меншій роздільній здатності для швидкого перегляду. Кому цікаво прочитати текст, може ознайомитись з файлами за посиланнями нижче:

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.1)
Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.2)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.3)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.4)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.5)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.6)

Як висновок, маю велику надію, але не плекаю надто багато сподівань стосовно позитивного рішення. Але, чим довше вони мені його намагаються затягнути, тим більше азарту в мене з'являється, аби продовжувати з ними тягатись. Бо вони розуміють, що нечіткість прописаного закону та контроверсійність подій та наслідків тих часів дають їм можливість як відмовити, так і дозволити.

Отож, гра продовжується у додатковий час. Слідкуйте...