Був сьогодні у своєї улюбленої Пані Аґати, юриста з Fundacja dla Somalii. Мій аналіз art 10 та 11 розділу 6а USTAWY z dnia 7 kwietnia 2017 r. o zmianie ustawy o repatriacji oraz niektórych innych ustaw виявився правильним.
Art. 10. Do postępowań wszczętych na podstawie przepisów ustawy zmienianej w art. 1 i niezakończonych przed dniem wejścia w życie niniejszej ustawy stosuje się przepisy dotychczasowe.Art. 11. 1. Postępowania w sprawie udzielenia zezwolenia na pobyt stały wszczęte na podstawie art. 15 ustawy zmienianej w art. 1 i niezakończone przed dniem wejścia w życie niniejszej ustawy umarza się.2. Jeżeli do dnia wejścia w życie niniejszej ustawy Szef Urzędu do Spraw Cudzoziemców udzielił zezwolenia na pobyt stały osobom, o których mowa w art. 15 ust. 1 lub 2 ustawy zmienianej w art. 1 w brzmieniu dotychczasowym, do wydania tym osobom pierwszej karty pobytu stosuje się art. 15 ust. 4 ustawy zmienianej w art. 1 w brzmieniu dotychczasowym oraz art. 229 ust. 4 pkt 2 i art. 236 pkt 2 ustawy zmienianej w art. 6 w brzmieniu dotychczasowym.
Цей страшний артикул 11 стосується т.з. справ "поєднання родини". А всі т.з. справи "по походженню", складені до входження в життя змін до закону, розглядаються в межах його старої редакції.
Знову ж таки, це приємно було чути. Але ані я, ані вона не є тими особами, котрих будуть прислухатися уженди під час видавання запитів нових документів, чи, навіть, відмов. Для прикладу, пані Оксана мені надіслала скан листа від уженду, де зокрема вимагають:
1. підтвердження польської національності;
2. документальне підтвердження, що діти (на них документи подавали) мають намір на постійне тут проживання.
Важко сказати, що потрібне для пункту 2. Можливо, умова винайму житла, де вони проживають в Польщі; можливо, довідка зі школи, що вони тут вчаться; можливо, вистачить трудових договорів батьків. Ніхто крім ужендників цього не знає. Бо як в дитини випитати про її намір постійно проживати в Польщі?! Парадокс, але якась там буква X якогось там закону Y.
А от пункт 1 явно випливає зі змін 1-го травня. Вони так там і пишуть, що тепер тільки art. 195 ust. 1 pkt 3 закону про іноземців в грі для підтвердження polskiego pochodzenia. Так, але на них поширюється art. 10, а саме - stosuje się przepisy dotychczasowe.
Я ще я їй задав питання, чи не є це звуження кола осіб, котрі можуть претендувати на побит сталий "по походженню", порушенням Конституції в плані звуження прав людини. То її відповідь була ствердною (може ,хотіла пограти на моєму самолюбстві, не знаю). Більше того, вона сказала, що, якби хтось подав до суду адміністраційного, то мав би всі шанси виграти. Ким може бути ця особа і що має її спонукати до цього не знаю, консерваторії не закінчував. Але, імовірно, це - якийсь юрист, котрий хотів би розставити усі крапки над "ї".
І ще. Якщо про Вас уженди забули, як от у моєму випадку, що вже 1.5 місяці від встановленої дати видання децизії немає жодного від них документу (ані wyzwania, ані przedłużenia, ані zawieszenia, ані decyzji), то візьміть на озброєння "Kodeks postępowania administracyjnego" Rozdział 7, Art.36 §1 та §2. Я ще своїм, щоби не розслаблялися перед вакаціями, надіслав wnioski o wgląd do akt sprawy (колись, може, коротенько напишу по це). Мають 30 днів для призначення дати. Якщо не відреагують, а відлік вже пішов на 2-ий тиждень, матиму ще пунктик до карми імовірної скарги.
Як підсумок. Я трішки підбадьорився після спілкування з Пані Аґатою. Але як воно буде на практиці, важко прогнозувати. Принаймні, сил до боротьби мені її експертна оцінка додала. Хто зна, а може то я, чи хтось з Вас, виграє суд в паньства Польського?! З ким Путін не жартує!
UPDATE [2017-10-03]:
Але реальність виявилась не такою - не мають наші справи жодного стосунку до Art.10, бо ця стаття стосується тільки репатріантів, котрими я й мої діти не є.
