Не минуло й дев'яти місяців з часу подання документів...

Після виконання шоденної операції перевірки статусу справи моїх дітей, взнав, що рішення вже видано. Ані листа, ані СМС ще не отримав. Тому невідомо, чи тішитися, чи готуватися до нової тяганини. Не хотілось би, вік вже не той. Але плавці не опускаю.

Повідомлення на wnioski.mazowieckie.pl

Спеціально додав склеєні скріншоти польською та українською для порівняння. Переклад вражає. І стовідсотково це не переклад з використанням бота, видно при прочитанні польського тексту. Що найприкріше, текст мокшанською помилок не містить.

І ось він ліричний відступ...

Ця ситуація не може не дратувати, адже українці в Польщі знову з часів першої Rzeczypospolitej складатимуть найбільшу меншість, а ставлення до української мови в польської влади таке, як за другої Rzeczypospolitej. Тут або брак інформації, або свідомий умисел. І в цьому випадку суспільство польське іде значно попереду Держави. Дедалі більше поляків береться вчити українську мову, розуміючи реалії. І як тут не згадати "українців", котрі жили в Україні, а не знали, чи не вміли розмовляти солов'їною?! Бо й Ваш вклад дуже солідний у цю заміну значень, що українці мають обов'язково бути мокшанськомовними. Ну не зможу я цього ніколи зрозуміти. Може хтось із цих осіб й почати на мене ображатись, але це дійсно щонайменше дивує. От я, не в приклад, а просто до слова, непогано знаючи українську мову, завжди намагаюся її вдосконалити. Я читаю статті російською, бо знаю її дуже добре. Роблю пошук в англомовному контенті в міру потреби й можливостей. Дошкуляю польським ужендам польською. І, якщо пощастить вивчити з дочкою основи німецької, то зможу зрозуміти переклад усім відомої фрази "russisches Schwein". А чи не можна спробувати вивчити мову, котру викорінили з Вашої родини ті самі окупанти, котрі знову окуповують нашу Батьківщину! На мою думку, відмовитись від мови, це те саме, що відректися від Бога та Батьків.

І не треба мене звинувачувати у ненависті до мокшан, чи їхньої культури. Бо немає ненависті, а є зневага, і не до них, а до їх діянь, і не культури, а здичавілості. Зміниться поведінка, зміниться ставлення. Не раніше. Крапка. А до того часу можна на мене ображатись, але у мене більше підстав це робити. Отож, робімо це кожен окремо разом.

UPDATE [2017-09-28]:

Статус справи змінився, з'явилась інформація такого змісту:

Рішення було відправлене листом поштою (дата) 27.09.2017 за адресою .

Тобто не так багато їм зайняло часу від моменту прийняття рішення та його відсилання, буквально день-два. Це просто статистичне спостереження.

UPDATE [2017-10-03]:

А у нас відмови дітям прийшли. Починається забава...

UPDATE [2017-10-04]:

Подаю скани відмовного рішення. На двох дітей текст слово в слово співпадає. Базу апеляції будуватиму на кількох порушеннях адміністраційного кодексу та порушенні того ж зміненого закону від 1- го травня. Адже в ньому чітко в Art. 10 вказано, що робити із незавершеними справами. Його працівник управління банально не знайшов в законі (абзац на першій сторінці, котрий починається зі слів Ponadto ustawa nowelizująca nie zawiera przepisów przejściowych...). Й не дивно. А Art. 11 нашого типу справ не стосується. Більше пізніше. Руки в жодному випадку не опускаю, готуватиму текст й консультуватимусь з юристами. Якщо хтось щось може порадити, чи підказати - буду вдячний. Можете це робити публічно в якості коментаря до статті, або інкогніто - у facebook.

Нагадаю деталі: рішення мало бути видане 25.04.2017 й продовження терміну розгляду справи не відбувалось. На прохання про пришвидшений розгляд справи та бажання скористатись законним правом перегляду актів справи - нуль реакції. Ню-ню...

Decyzja odmowna s.1

Decyzja odmowna s.2

UPDATE [2017-10-06]:

Додам трохи залізної логіки, на основі котрої й будуватиметься "захист Лужина". Власне взято звідси, але пернесу та перефразую й тут. Зі закону, яким наші справи потопили, взято:

Art. 10. Do postępowań wszczętych na podstawie przepisów ustawy zmienianej w art. 1 i niezakończonych przed dniem wejścia w życie niniejszej ustawy stosuje się przepisy dotychczasowe. 

Згадка про art.1 ustawy zmienianej - то власне і є USTAWA o repatriacji, оскільки саме її веселозвісний закон від 1-го травня змінює, та її Art.1, а саме:

Art. 1. 1. Ustawa określa zasady nabycia obywatelstwa polskiego w drodze repatriacji, prawa repatrianta, a także zasady i tryb udzielania pomocy repatriantom i członkom ich rodzin. 

2. Repatriantem jest osoba polskiego pochodzenia, która przybyła do Rzeczypospolitej Polskiej na podstawie wizy krajowej w celu repatriacji z zamiarem osiedlenia się na stałe. 

Власне до пункту другого наші справи мають стосунок. І як можна було цього не побачити при виданні рішення запитаю я Вас й сам відповім - для цього потрібно стати urzędnikiem.

UPDATE [2017-10-10]:

Залізна логіка від 2017-10-06 не така вже й залізна. Art. 1 не стосується справ моїх дітей, адже вони не є репатріантами в розумінні закону o repatriacji. Odwołanie подаю, але на перемогу сподіватись марно. Тут і демократичній казочці кінець. Розчарований я цим краєм. Картаю себе, що вирвав дітей з Батьківщини...

UPDATE [2017-12-14]:

Отримав вчора виклик одволавчого відділу з уженду проти справ іноземців донести підтвердження того, що мої дідо та бабця були польської національності. Тобто, ужонд не розглядає справу під призмою порушення права органом першої інстанції, а невідповідності дітей нормам зміненого закону. Це означає, що на 99.(9)% будуть відмови. Хоча, якщо зорганізую спіритичний контакт з бабцьою та дідом, то щось таки  вдасться дізнатись. :)))

UPDATE [2019-11-20]:

Очікувано програв odwołanie, прийшла decyzja na 14-и сторінках. А заворушились лише після листа від юридичного відділу канцелярії Президента Польщі, куди я звернувся влітку (listy@prezydent.pl). Звісно, вони не мають впливу на urząd, але не минуло й двох місяців, як є рішення, хоч і негативне. Тепер, принаймні можна документи забрати. Щодо суду, ще не знаю, радитимусь щодо шансів з юристами. Теж не хочеться час й нерви витрачати даремно.