Складаємо Wniosek o pobyt czasowy w celu połączenia się z rodziną

Здали на тижні документи на поєднання родини. Я вирішив в цьому напрямку скерувати хід розв'язування завдання із вирішення проблеми легалізації перебування моїх дітей в цьому краї. Хто потрапив на цю статтю із пошуковика й не слідкував за усіма перипетіями, опишу короткий зміст попередніх серій.

Вкінці 2016-го року ми подали документи на pobyt stały, у зв'язку з тим, що мої дідусь та бабуся мали польське громадянство в минулому. Ця опція була прийнята польськими законодавцями, якщо мені не зраджує пам'ять, ще в далекому 2000-у році. Але нові господарі політичного олімпу, після 16-и років дії норми закону, вирішили її видалити задля більшої чистості крові заявників (моя суб'єктивна й нічим не обґрунтована упереджена думка, котра зовсім не відповідає цілі авторів змін) - тепер треба мати підтвердження польської національності. Мені, наче бійцю MMA, вдалось виграти бій із Голіафом, а от дітям вже не поталанило. По моїм відчуттям, найближчим часом отримаємо відмови по апеляції. Хоча, люди в сусідньому województwie отримали позитивні рішення у 99% ідентичній ситуації, навіть до доходячи до цього етапу. Одна країна, один закон?!

Тепер повернемося до здавання документів. Чогось особливого не сталося, але було кілька цікавих моментів, котрими хотів би поділитися з інтернетом. Прошу звернути увагу на те, що документи здавались у Варшаві.

Перше, етап запису на здавання документів. Я його вивчав тривалий час із-за того, що наша ситуація ускладнена фактом, що дитячі документи разом зі свідоцтвами про народження є в справі на pobyt stały. Усі мої намагання їх витребувати, а робив я це офіційно складаючи wniosek до управління, не дали позитивного результату. Ба більше, жодної реакції з боку управління не було. Розумію, są zapracowani.

Не так все просто, як пише книжка. Гадаю, можна спробувати записатись на чергу, використовуючи інтернет-резервування. У мене ж не настільки міцні нерви й висока швидкість реакції. Я ж скористався пропозицією управління вислати e-mail. Пропозиція дійсно приваблива, адже пише, що протягом 3-ьох робочих днів повинні зв'язатися. У моєму випадку не так швидко то було - 2-а календарні тижні, або 9-ть робочих днів. Юристка, у котрої я був на консультації, казала, що місять тому вислала й не отримала відповіді. Проте, їй вдалося записати іноземця за допомогою інтернет-резервування. Таке життя, в чомусь таланить, а в чомусь потрібно почекати.

Отож, дату призначили.

Друге, складання документів. Ніякого "нумерку" брати не треба, виходять й зачитують прізвище.

Перший цікавий момент полягав в тому, що інспектор мене переконувала в тому, що оскільки діти мають печатку в паспорті про початок розгляду справи на pobyt stały, то вони спокійно можуть подорожувати з їхнім біометричним паспортом. Що опосередковано можна вважати за твердження, що я марно подаю документи. Моя особиста думка, котра ґрунтується на дослідженні цього питання, полягає в тому, що вона не має рації. А, навіть, якщо й має, то я б ніколи не наважився на такий ризиковий крок піддавати долю своїх дітей рішенню якогось чудового прикордонника.

Другий цікавий момент - на моє зауваження, що зникла можливість заповнити заяву online саме на pobyt czasowy, пані сказала, що це не так, просто потрібно краще пошукати, десь там є посилання, бо люди приносять заяви із штрих-кодом (справді, коли генерувати там заяву, то на першій сторінці друкується штрих-код). Отож маю прохання до тих, хто володіє цим посиланням, поділитись, якщо не шкода, тут, чи на facebook. Поділимось з іншими.

А от третій цікавий момент відбувся після складання документів. Стоїмо ми з дітьми й підходить до нас пані й запитує московитською мовою (соркі за антирашизм), чи "ми випадково не знаємо документи на поєднання сім'ї?". Оскільки ми є в Польщі, то довелось відповідати чудовою українською мовою. Пані щось, навіть, зрозуміла. Потім я її підвів до листка, де написані прізвища на здавання документів й запропонував їй знайти своє, то виявилось, що пані ... з Бяларусі. Ото я свиня подумаєте Ви, а напишу я! Хай так. Звернулась би польською чи англійською, дав би відповідь тією мовою. А так, відповідаю мовою за замовчуванням. Ще раз прошу вибачення в усіх, хто злитиметься з мого вчинку й звинувачуватиме в "упізмі" тощо. Але варто прийняти мої слабкі аргументи про те, що носії цієї мови зараз вбивають моїх співвітчизників у Російсько-Українській війні, а мене, у змові з українськими феодалами, змусили покинути Батьківщину. Скажете, не змусили, а я втік. Теж правда. Задля дітей. Не було б дітей, був би там далеко, або вже би не був. І це теж тягар на сумлінні.

А взагалі, то ще в далекому дитинстві сподобалось мені звучання ще тоді білоруської мови. Й дуже шкода, що вона йде стежиною вимирання. Цитата зі статті про цю чудову мову:

Те, що ситуація з білоруською мовою загрозлива, визнали й експерти ЮНЕСКО: у Атласі мов світу в пункті про загрози білоруська мова позначена як vulnerable (вразлива, послаблена). Це – перша з чотирьох сходинок на шляху до вимирання.

Третє, враження й сподівання. Враження звичайні, сподівань мало.


UPDATE [2018-09-11]:
Вчора в кабінеті, створеному для перевірки статусу справи, побачив поновлення статусу справи й інфомацію такого змісту:

Pismem z dnia xx.xx.2018r. zwrócono się do Urzędu ds. Cudzoziemców z prośbą o przesłanie uwierzytelnionej kopii aktu urodzenia małoletniego.

Це означає, що мої аргументи про те, що перебуваю в патовій ситуації й не маю доступу до оригіналів свідоцтв в силу того, що надалі перебувають в USC в іншій справі, подіяли. Єдине, що мені не подобається, це те, що в другої дитини трохи інша інформація в кабінеті, хоча запит теж відіслали, але іншого дня. Сподіваюсь, що це людський фактор особи, котра вносила дані до системи. Адже причин відмінностей у підході до розгляду справ двох неповнолітніх дітей не бачу. Почекаю з відбиранням листа, якщо такий буде, попередньо запланую похід до юриста та день на складання документів до USC, бо це теж ще та операція. Подмухаю на холодне.

UPDATE [2019-01-29]:
Сталося чудо, після 9-ти місяців очікування друга(!) дитина отримує карту з метою воз'єднання з родиною. Перша, як у нас тут заведено ще зі закону 500+, - гірша. Стався збій в і так поганопрацюючій системі - або не відіслали запит на прислання їм підтвердження автентичності свідоцтв про народження з управління, де є зараз на розгляді вже більше року наші odwołania, або тамті не відіслали. Тому ще раз гадсилають запит на першу дитину, а друга вже стає вільним чоловічком. Отакі у нас справи. Наче й весело, але в одночас сумно.

UPDATE [2019-04-02]:
Два місяці дзвонив практично щотижня до urzędu, аби переконатися, що лист до них дійшов. Якогось разу сказали мені, що є, заспокоївся. Дзвоню минулої п'ятниці - немає, але припускає, що може бути збій в роботі комп'ютерів, тому радить зателефонувати в понеділок, маю 100% сумнів, аде виконую. Знову тривалий час пояснюю, чому це до них (і чи до них, а не від них?!) мав надійти подібний лист. Знову стверджує, що немає. Прошу ретельніше перевірити. Іде до якогось "колеги вкінці коридору", я чекаю, бо дотелефонуватись до них складніше, ніж до Смольного. Приходить, о чудо,- є лист. Більше того, "колега з кінця коридору" запевнив її, що вже сьогодні, тобто вчора, відішле "uwierzytelnioną kopię aktu urodzenia". І тепер я гадаю на кавовій гущі, в якому місці та моменті ця безсистемність знову дасть збій. А ще у мене розвивається комплекс на підґрунті того, що я геть не знаю польської мови, якщо два місяці ми з нею розмовляли ні про що.

UPDATE [2019-04-15]:
Вислали, щоправда не цього ж дня, коли обіцяли, а три дні пізніше, але крок вперед зроблено. Тепер м'яч на полі MUWWSC. Чекаємо...

UPDATE [2019-05-22]:
Сталося, друга дитина отримає карту. Підсумок - лише 13 місяців очікування. Це дрібниці у порівнянні з 29-ма місяцями  (2 роки та 5 місяців) очікування на pobyt stały, та ще менше, ніж інші люди мають.

UPDATE [2020-02-22]:

Робили дружині другий раз карту. Приємна новина, у порівнянні з першим разом - тільки wniosek склали, жодних співбесід та другого wniosku для отримання самої карти.