Прохання про пришвидшення розгляду справи (PROŚBA O PRZYSPIESZENIE ROZPOZNANIA)

7. Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;

8. бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.

(Від Матвія 7:7,8)

Дуже просто і логічно звучить це твердження. Людством, й українським розумним та багатостраждальним народом в тому числі, винайдено багато подібних тверджень типу "подія-наслідок" висновків. Більшість з них на підставі досвіду, котрий, як відомо, є різного роду. Великі мудрості, навіть, навіть представлені в формі анекдотів. Мій співробітник-болгарин, жартівник по життю, розповів анекдотичну притчу про чоловіка, котрий завжди просив Бога, аби той допоміг йому виграти у лото. Бог за якийсь час такого роду "молитв" не витримав й запропонував йому хоча б купити білет для початку.

Хто пробровзив більше головної сторінки мого блогу, знає, що моя справа отримала форми складності завдяки некомпетентності інспектора, що було доведено виграним odwołaniem. Але втрату четвертого виміру, часу, нічим не компенсуєш. Мені призначили стандартних 4-и місяці повторного розгляду справи, що виглядало нелогічно логічним рішенням. Бо справа повернулась на повторний розгляд, але велика частина висновків не припинила своєї дії. Тому мною було вирішено скористатись правом просити пришвидшити розгляд. Моє бажання схвалила пані Ізабела Шевчик, директор відділу у справах іноземців:

Чи можна прискорити розгляд заяви про легалізацію проживання? Зрештою, люди мають різні життєві ситуації, пов’язані, наприклад, з роботою, родиною чи здоров’ям близьких.

Формально можна подавати прохання про прискорення розгляду справи із зазначенням відповідних аргументів. Після розгляду заяви іноземець повинен отримати відповідь, чи його запит буде схвалений, а якщо ні – то чому. Кожен випадок відрізняється і розглядається окремо. 

Izabela Szewczyk, Dyrektor Wydziału Spraw Cudzoziemców

Джерело: Газета “Наш вибір” №51, 2016, с.16

Якщо Ви теж помітили тональність з котрою була зроблена відповідь, можете аналогічно дійти висновку, яка доля спіткає більшість прохань такого роду.

Фактично, в різних випадках в Польщі можна просити про пришвидшення розгляду тієї, чи іншої справи. Ефективність буває різною. Часто парадоксальною, як от у пані: розгляд 2-ох різних земельних справ з і без цього прохання тривав 4-и місяці.

Я теж двічі писав подібне прохання. Вперше скористався правом ще при розгляді мого odwołania. Щоправда, написав його не в поданій нижче формі. Відповіді на нього я так і не отримав. По тому часі справа протривала ще добрих 2-а місяці.

Отож, здійснив я черговий візит до пані юриста Agaty (дай їй, Боже, здоров'я!) з Fundacja dla Somalii. Вона й поділилась зі мною взірцем "прохання про пришвидшення". Його скрін та посилання на файл для спільного доступу нижче:

Prośba o przyspieszenie

Безпосередньо документ. 

Все досить зрозуміло. Лише додам, що шапка у моєму випадку мала вигляд "PROŚBA O PRZYSPIESZENIE ROZPOZNANIA
WNIOSKU O UDZIELENIE ZEZWOLENIA NA POBYT STAŁY", а саме обґрунтування свого прохання вписуємо у розділі "Uzasadnienie". Моє обґрунтування було написане в такому стилі, котрий не втратив логічного змісту, але набув співчутливо-спонукальної форми.

Цього разу, при повторному розгляді моєї справи, не можу стверджувати, що моє прохання дало ефект, але, якщо б я його не надіслав їм, то не було б підстави пришвидшення з юридичної точки зору. А так, рівно за місяць отримав свою довгоочікувану децизію на право постійного перебування в Польщі. З чим себе коханого і вітаю! Дякую.

UPDATE [2016-12-01]:

Сьогодні в чергове переконався, що це прохання працює. Нікому, звісно, невідомо, що минулого тижня я подав wniosek на свою дружину на карту на czas oznaczony за схемою połączenie rodziny. Так от, сьогодні до мене зателефонувала пані інспектор і повідомила, що, оскільки я написав прохання про пришвидшення, то після формальних перевірок, котрі зазвичай займають близько місяця часу, вона подасть проект рішення своїй керівничці. Так-що, вона працює.

UPDATE [2016-02-25]:

А от з дітьми поки-що не спрацювало - майже два місяці минуло від часу складання заявок, я ніхто ні не зателефонував, ні статус не змінився на сторінці перевірки статусу справи. Інспектор інспектору не рівня.

Закінчення епопеї з kartą stałego pobytu

УВАГА! В спосіб підтвердження в минулому польського громадянства предків, але без підтвердження польської національності, Kartę Stałego Pobytu вже не отримати

Сьогодні отримав позитивне рішення, майже 14 місяців після складання заявки, місяць після написання прохання про пришвидшення справи та два місяці до попередньо встановленої дати видання децизії при повторному розгляді справи. Отже, теоретично воно діє, або обставини так склались.

Питали мене сьогодні на роботі "jak odczuwasz się?"... "zmęczonym..." odpowiedziałem.

To be continued...

UPDATE [2016-10-30]:

Decyzja o Pobyt Stały

Тут можна звантажити збільшене зображення.

Майже два місяці не було можливості підбити підсумок моєї затяжної справи. За цей час з'їздив на "заходні українські креси" - польські Карпати, а саме "бойківщину", "всходні польські креси" - додому (так ми з моїм польським колегою обмінюємось не смішними жартами, але так краще, ніж лоби розбивати) та закласти działalność gospodarczu (зробив це сайт три дні тому, ще чекаю рішення, бо іноземець, перевіряють, бач, законність перебування в Польщі тощо). А ще готую документи на kartę na czas oznaczony для моєї половинки за схемою połączenie rodziny, повторне отримання шенген віз моїм дітям, як онукам переселенців (бо перша була тільки на рік і завдяки помилці мого інспектора та тривалій епопеї з моєю картою нам не вдалося вкластись зі складанням wniosku), та подання заявок на kartę stałego pobytu дітям. Це тільки перелік запланованих справ, а прихована маса роботи, тільки частину котрої зроблено.

Тепер стосовно самої суті. Хочу підвести підсумки. Тривалий час крутив текст в голові й, як завжди у мене трапляється, імпровізую.

Сам факт отримання мною zezwołenia na pobyt stały na terytorium RP не переконав мене на 100%, що нащадки переселенців можуть його просто отримати. Тому, дещо відчувається осад від того, що теоретично міг когось підштовхнути до дій без впевненості у результаті. Але з іншого боку багато, а то чи й не більшість речей, людей робить без впевненості у кінцевому результаті. Взяти хоча б одруження. Як зараз пам'ятаю, як гірко плакала моя мати у один з найщасливіших днів мого життя - одруження. Я тоді геть дивувався "WHY!?". Тепер, маючи двійко дітей і завжди думаючи про їхнє майбутнє, починаю потроху збільшувати відсоток розуміння. Адже це в якійсь мірі лотерея, не тільки від самої людини залежить, але і від якогось випадку, події, "ефекту метелика" тощо. А нам залишається молитись та сподіватись на якомога оптимальніший варіант. Отож, ніхто нікому не каже, що сам факт одруження призводить до щасливого життя, але мало хто відмовляється від цього лотерейного квитка. Тому, прошу віртуальне каміння в міг блог не кидати, якщо комусь не вдасться отримати бажаний результат. Скажу лише, що мені це вдалось і без жодних домовленостей, як це прийнято в Україні, що ще більше тішить. Підозрюю, що це коштувало мені трішки здоров'я, втраченого часу, грошей, але отриманий досвід та переосмислення великої кількості життєвих речей підштовхнув мене нових звершень, про які я в Україні міг тільки мріяти. Бо багато з того, що можна тут зреалізувати, там ще, навіть, не на стадії проектування. Це, наче, як сентиментальний погляд з майбутнього у минуле. Така собі фантастика в реальності. Машина часу, котрою вдалось скористатись. Але, як і кожен механізм, вона на чомусь працює, щось споживає. В моєму випадку вона трансформує сліпу любов до України у прагматичну ніжність. Не найгірший механізм, як на мене.

А тепер коротко про факти:

1. Я не мав ЖОДНОГО документу, в котрому була б написана польська національність моїх дідуся та бабці;

2. Моя двоєрідна сестра отримала pobyt stały на підставі всіх тих самих документів, що і я мав;

ЗАУВАЖЕННЯ: Я додав ще довідку про переселення з Львівського архіву, де були вказані українські національності. Є у мене невеличка непідтверджена підозра стосовно впливу цього документу на психіку мого інспектора. Не хочу перекинути провину з себе, але мені порадила додати цей документ кузина. Сьогодні я б цього не зробив, а тоді я був за неї менш обізнаний.

3. Після відмови я подав "вньоски" до Жешува та  отримав 2-і "децизії", котрі підтверджували їх польське громадянство станом на 1939-09-01;

4. На момент складання заявки я офіційно працював, хоч це не завадило інспекторові генерувати відмову, тому сплив мінімальний.

5. Як я вже аналізував в одній зі своїх публікацій - закон, котрий прописує процедуру отримання посвідки на проживання в Польщі, прямо не забороняє, не обмежує в її отриманні таку категорію громадян, як я з моєю кузиною. Бо справи давні й не усі поляки можуть підтвердити польську національність своїх пращурів. Інша справа зі законом про Карту Поляка, де категорію переселенців чітко викреслили. Підозрюю, подібна зміна в найближчому майбутньому торкнеться і закону про іноземців, що регламентує отримання stałego pobytu за походженням. Але ще є час, а, може, і не буде такої зміни. 

Суб'єктивні фактори не наводжу, бо на то вони й суб'єктивні.

Гадаю, короткий тезисний висновок є достатнім для виваження усіх за та проти. Хто проти, прошу аргументовано та в пристойній формі висловлюватись. Хто ж піде моїм шляхом - бажаю успіху та раджу запастись терпінням і не давати спокою ужендникам, як я робив після своєї відмови. Завжди потрібно контролювати їхні кроки, переконуватись, що заяви дійшла, що документ доданий до справи, що лист висланий і на вірну адресу - все, що стосується справи. Дзвоніть до них, пишіть мейли, перевіряйте статус через інтернет, надсилайте листи поштою. Це ще й буде +1 до карми і покаже, що Вам не байдуже, а навпаки - дуже залежить це рішення. Словом - ЩАСТИ!

P.S.: На цьому блог, звісно, не перестане існувати. Як видно вище, маю багато справ до вирішення. Тому, будуть публікації про нові справи, як і заплановані старі. Але, в силу ліні та зайнятості, котра вимагає постійного вдосконалення професійних здібностей та бажання банально поспати, про періодичність нічого наперед не можу повідомити. 100% у найближчі 2-а тижні буде update статті про шенген візу для нащадків переселенців, бо подаємо документи на дітей. А наш керманич вже котрий рік обіцяє безвізовий режим. Імовірно, його й дадуть найближчим часом і я дарма витрачу гроші, але життя в Україні навчило не сподіватись ні на кого, тільки на себе самого.

UPDATE [2016-11-13]:

Під час уточнення певної інформації щодо документів, необхідних для складання wniosku моєю дружиною, випадково натрапив на таку:
Dla cudzoziemca posiadającego polskie pochodzenie

Не скажу, що я цього не знав, але не мав посилання на це. А там є така цікава інформація:

Typowe dokumenty potwierdzające okoliczności wskazane we wniosku:

1. Dokumenty potwierdzające:
   – posiadanie przez co najmniej jednego z rodziców lub dziadków albo dwoje pradziadków cudzoziemca narodowości polskiej lub,
   – posiadanie w przeszłości obywatelstwa polskiego przez cudzoziemca lub co najmniej jednego z jego rodziców lub dziadków albo obojga pradziadków;

Виділене зеленим. Отже, надання документів (decyzij), котрі підтверджують наявність в пращурів в минулому польського громадянства ДОСТАТНЬО, якщо не є можливим довести польську національність. А це рішення видається досить просто при наявності документів про народження в Польщі, шлюбу, хрещення, свідоцтва про смерть (немає значення де), документального підтвердження дерева спорідненості з ними тощо.

Cоломонове рішення стосовно відмови надання мені Stałego Pobytu (Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców)

Найкращий захист - це напад

УВАГА! В спосіб підтвердження в минулому польського громадянства предків, але без підтвердження польської національності, Kartę Stałego Pobytu вже не отримати

Не будучи неймовірно обдарованим футболістом, покірний автор цього блогу велику частину свого життя провів граючи у гру мільйонів. І не погодитись з вищенаведеним твердженням він теж не в змозі.

Не хизуючись, а лише констатуючи історичний факт... Будучи на 5-му курсі, й, маючи за вже 2-а чемпіонства університету з міні-футболу, перебуваючи на 3-му та 4-му курсі, одного разу наша команда у груповому колі вийшла на поле у якості фаворита проти не надто сильного супротивника. Як це часто буває у такій несправедливій грі, якою є футбол, ми пропустили першими, але час для взяття воріт у нас ще залишався. Але це шокуюче відчуття забути важко, коли вірив, що маєш досить легко виграти, отримуєш гол у власні ворота. Звісно, всією командою ринулись вперед з усіх сил. Мені, граючи в захисті, доводилось керувати діями усієї команди та дратуватись невдалим ударам по воротам наших форвардів, котрі добряче потріпали захист команди-супротивника. І от, в один із моментів, я, перебуваючи під дією підвищеного рівня адреналіну, вдало отримую м'яч в центрі поля, підбираю його під праву ногу, адже ж не професійний футболіст, та з усієї сили вдаряю по ньому у напрямку воріт. Завдяки легкому рикошетові та силі удару, м'яч влітає в сітку воріт і нам вдається зіграти в нічию, програючи по ходу гри.

В результаті, вийшли з групи ми з першого місця, а команда, котра показала нам власні зуби - з другого. Нічого в цій нецікавій історії не було б цікавого, якби доля не звела нас знову ... у фіналі. Важко забути та передати вигляд облич та погляди гравців тієї команди, коли виходили на поле у нашій другій зустрічі. Не скажу, що ми були такими неймовірно вправними з м'ячем. Просто той натиск, котрий ми вчинили їм у попередній грі, не давав їм приводу для сподівання на перемогу. Ефект несподіванки, котрий їм вдалося зреалізувати в першій грі, був нівельований нашим бажанням його виправити. Так все і сталось, ми перемогли 2:0, ставши втретє поспіль володарями чемпіонства з міні-футболу.

Хоч це одна, мабуть, з мільйонів дрібних ігр, повчальна суть її є набагато більшою.

Той, хто відвідав трішки більше сторінок мого блогу, аніж головну, знає, що я в кінці 2015-го року отримав відмовне рішення й у лютому подав апеляцію. І ось два тижні тому я отримав рішення по моїй апеляції. Воно стало нейтральним, бо ані відмовляє мені в отриманні Stałego Pobytu, ані надає його. І на це є логічні причини. Я очікував саме такого рішення:

відхилити попереднє рішення в цілому та скерувати справу на повторний розгляд до органу І-ої істанції

Фактично, визнано, що орган першої інстанції поставився халатно до моєї справи, не зробивши порівняльного аналізу документів, що були додані моєю кузиною. Також пані інспектор не зробила висновку зі співбесіди. Чи добре це для мене, невідомо. Але, даючи мені відмову, пані інспектор мала б обґрунтувати причину позитивного рішення сестрі та відмови мені.

Я. після кількох читань рішення, помітив "привідкриті дверцята" для інспектора, з допомогою котрої він дуже просто може мені відмовити. Потім і мій керівник відділу звернув на це ж саме увагу. А ще пізніше, і мій шеф після консультації з непрофільним юристом. Там є другий пункт, яким вони вказують інспекторові зробити аналіз моєї співбесіди та вказати, що відповідаю я тим критеріям так званої "польськості". Є ризик. Щоби його мінімізувати, мій шеф хоче виступити до них з письмовим зверненням. Не надто допоможе, але і не зашкодить.     

Також важливим висновком для мене є часткова правота стосовно того, що не обов'язковим є наявність документу, де вказано, що пращур був польської національності. Потрібно виконання 2-ох важливих пунктів:

а) декларування вньоскодавцем польської народовості - тобто достатньо ствердити "так, я вважаю, що маю польське коріння";

б) довести, що пращурі використовували польську мову, притримувались норм польської культури та релігії.

Другий пункт є контраверсійним. Бо, як от у моєму випадку, важко це підтвердити, бо бабця і дідо вже не жиють. А, оскільки так, то для цього їм і потрібне це формальне підтвердження наявності громадянства в минулому. Бо, будучи громадянами Rzeczypospolitej, враховуючи тотальну пацифікацію та опольщення населення інших національностей, можна з величезною долею імовірності припустити, що ними виконувались вимоги пункту б).

Буквально тиждень тому приїздила до мене з України ще одна кузинка в гості. З нею в автобусі їхала пані з сином подавати документи на Stały Pobyt, маючи тільки akt urodzenia та якусь довідку, що дідо її чи то вчився, чи то сплачував внески шкільні. Він також переселенець. То вона за 1000 zł замовила послуги якоїсь тутешньої панянки українського походження в якості "адвоката", як вона каже. Я запитав через сестру, чи в якомусь з документів є запис про польську національність. Ні, немає. І вона вірно каже, але ужендникові цього замало, що національність до 1940-го року не вказувалась. Не стверджуватиму про точність року, але в USC w Leżajsku теж нам казали, що в таких давніх актах національності не було. А ще ця пані дуже впевнено стверджувала, що наявність польського громадянства в минулому випливає "з якогось давнього закону, згідно котрого, всі мешканці мали польське громадянство". Мабуть, вона мала на увазі USTAWA 20 stycznia 1920 r o obywatelstwie. Погоджуюсь з цим твердженням, бо воно є логічним, але не я уженднік, котрий буде вести її справу. Я також цим аргументував свою правоту в апеляції, про котру власне ця публікація. Єдине на що їй залишається сподіватись, то це на те, що її інспектор буде більше дружити з логікою і попрацює з відсутністю бажання зашкодити отриманню права на проживання.

Дійсно, умови дотримання яких вказує на "польську народовість" є дуже розмитими розгалуженнями. І вони явно писались людьми не надто знайомими зі законами логіки та історичною реальністю. Взагалі кажучи, враховуючи цю нечіткість у визначенні критеріїв "польської народовості" для отримання карти Stałego Pobytu по походженню та факту введення обмежень для нащадків переселенцям в стосунку до отримання Карти Поляка, з великою долею вірогідності візьмусь ствердити, що за рік-два матимемо подібні зміни і для отримання Stałego Pobytu. Хоча, знову ж таки, можна приховати факт того, що людина була переселена, не надавши довідки і сподіваючись на те, що вони самі нічого не знайдуть, а ствердити, наприклад, що "відвідуючи родичів в Україні, закохалась у людину української національності й зосталась там жити". Або й інші варіанти. Я до того, що як би поляки не намагались захиститись від тих, хто колись мав громадянство Польщі, працював, сплачував податки, а потім був примусово, як худоба, вивезений з мовчазної згоди тодішньої польської влади, їм важко буде відсіяти геть усіх. Для прикладу, я не збираюсь здаватись. Бо вони чинять неправильно в усіх аспектах, в які не вдаватимусь в рамках цієї публікації. Тому, потрібно буде, піду до суду. І для немає значення, який відсоток польськості мали чи не мали мої дідо та бабця, мені їх шкода як дітей Божих, котрі постраждали з діянь диявольських.

Щось багато тексту вийшло, пришвидшуюсь.

У вівторок 19-го липня 2016р. дзвонив до уженду, адже рішення також надіслано і їм. Пані відповіла, що нічого з моєю справою ще не робиться. Не здивувався. Зателефонував у п'ятницю 22-го липня 2016р., вже призначили дату рішення по моїй справі - 07.11.2016р. Здивувався, хоч і не дивно. Справу надіслано на повторний перегляд, отже впаяли мені стандартних 120 днів.

В середу піду до юриста в fundusz "Dla Somalii". Ну так, назва оригінальна, але юрист там хороша. І прийом безкоштовний, тільки знову будуть паспортні дані списувати, бо вони таким чином використовують кошти ЕС.

Наостанок надаю скани 6-и сторінкового рішення по моїй апеляції. На роботі жартували, що вони хотіли мене "перебити", бо я апеляцію написав на 5-и сторінках. Ну, в кожному жарті є тільки доля жарту.

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.1)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.2)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.3)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.4)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.5)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.6)

Ці сторінки в дещо меншій роздільній здатності для швидкого перегляду. Кому цікаво прочитати текст, може ознайомитись з файлами за посиланнями нижче:

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.1)
Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.2)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.3)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.4)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.5)

Decyzja Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców (s.6)

Як висновок, маю велику надію, але не плекаю надто багато сподівань стосовно позитивного рішення. Але, чим довше вони мені його намагаються затягнути, тим більше азарту в мене з'являється, аби продовжувати з ними тягатись. Бо вони розуміють, що нечіткість прописаного закону та контроверсійність подій та наслідків тих часів дають їм можливість як відмовити, так і дозволити.

Отож, гра продовжується у додатковий час. Слідкуйте...

USTAWA z dnia 13 maja 2016 r. o zmianie ustawy o Karcie Polaka oraz niektórych innych ustaw

Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться

Сьогодні в коментарях до однієї статті стосовно того, як "добре нова польська влада ставиться до українців", один користувач FaceBook'у відписав, що останні зміни "USTAWA z dnia 13 maja 2016 r. o zmianie ustawy o Karcie Polaka oraz niektórych innych ustaw" здійснять удар по демографічній ситуації в Україні, маючи на увазі, що багато українців скористаються можливостями, що вона надаватиме. Я, не володіючи тематикою в повній мірі, зробив лише обережне зауваження, що нічого в цьому поганого немає, коли добробут українців покращиться з легкої руки не їх керманичів (щоправда, дещо іншими словами). Бо я і справді, лише читав, що можна буде подавати в Польщі wnioski, а не в консульствах, як зараз. А ще я читав, що ця ustawa спрямована радше для мешканців "не европейської" частини СРСР, тобто азійської.

Отримавши певну поступальну силу, почався процес аналізу. Спочатку знайшов тернистий шлях цих змін. Хоч і не закінчував консерваторії, але, так розумію, вона вже підписана Президентом Польщі, й окремі її пункти вступлять в силу з 2016-09-02, а інші - 2017-01-01. Спочатку мене приємно вразив пункт, що власники Карти Поляка будуть мати можливість отримувати фінансову допомогу протягом 9 місяців:

Art. 8c. 1. Świadczenie pieniężne ustala się w kwocie stanowiącej:

1) w okresie pierwszych 3 miesięcy – równowartość 50% minimalnego wynagrodzenia za pracę, obowiązującego w roku złożenia wniosku o przyznanie świadczenia pieniężnego – na wnioskodawcę i jego małżonka oraz równowartość 50% tej kwoty na każde małoletnie dziecko pozostające pod władzą rodzicielską wnioskodawcy lub jego małżonka;

Тобто, для обрахунку грошового еквіваленту тих 50%, треба шукати Minimalne wynagrodzenie za pracę в законах з назвою "Ustawa z dnia xx.xx.xxxx r. o minimalnym wynagrodzeniu za pracę" за той рік, коли було складено wniosek. Наприклад, звідси випливає, що ті, хто складе в 2016-му, перших 3-и місяці отримуватимуть: дорослі - 1850*0.5=925 zł, діти - 1850*0.5*0.5=462.5 zł.

2) w okresie od 4. do 9. miesiąca – odpowiednio 60% kwot określonych w pkt 1.

4-9 місяць: дорослі - (1850*0.5)*0.6=555 zł, діти - (1850*0.5*0.5)*0.6=277.5 zł.

2. Przy ustalaniu wysokości świadczenia pieniężnego uwzględnia się wyłącznie członków rodziny wnioskodawcy, określonych w ust. 1 pkt 1, którzy przebywają razem z nim na terenie Rzeczypospolitej Polskiej.

Важливий пункт, при врахуванні грошового еквіваленту, враховуються члени родини того, хто подав wniosek, котрі проживають в Польщі.

3. Świadczenia pieniężnego nie wlicza się do dochodu, o którym mowa w art.8 ust. 3 ustawy z dnia 12 marca 2004 r. o pomocy społecznej (Dz. U. z 2015 r. poz. 163, z późn. zm.3)).

Грошова допомога не обкладається податком на доходи.

Art. 8d. 1. W przypadku zmiany miejsca pobytu przez wnioskodawcę lub członków rodziny określonych w art. 8c ust. 1 pkt 1 na inne znajdujące się na terenie Rzeczypospolitej Polskiej, właściwy do wypłaty świadczenia pieniężnego pozostaje starosta, który przyznał wnioskodawcy prawo do tego świadczenia.

Логічно. При зміні місця проживання на території Польщі змінюється територіальний орган, котрий виплачує.

2. W przypadku wydania decyzji o odmowie udzielenia zezwolenia na pobyt stały następuje z mocy prawa zawieszenie wypłaty świadczenia pieniężnego.

Виплата припиняється, коли видається відмовне рішення.

3. W przypadku, gdy decyzja o odmowie udzielenia zezwolenia na pobyt stały stanie się ostateczna następuje z mocy prawa utrata świadczenia pieniężnego.

Коли відмова набуває остаточного статусу, виплати припиняються взагалі. Це може наступити у випадку, коли не складено odwołanie на відмовне рішення протягом 14-и днів, то рішення стає остаточним. Або, коли odwołanie складене, але вдруге видана відмова. Потім можна ще в суд подавати, але то вже інша пісня.

І важлива річ для тих, хто носить рожеві окуляри. Виплати проводяться до тих пір, поки в польському річному бюджеті є гроші, закладені на дану графу витрат. Звертатися за фінансовою допомогою можна тільки з 1 січня 2017 року, так як в уже прийнятому на 2016 рік польському бюджеті не передбачено такої графи витрат. Зустрічав, що сума, закладена в бюджет, буде сягати 30 лярдів евро.

Також з'являється новий тип візи - 19a (для членів родини власника Karty Stałego Pobytu, яку здобув на підставі Карти Поляка):

19a) przybycia na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej jako członek najbliższej rodziny osoby przebywającej w Polsce na podstawie zezwolenia na pobyt stały uzyskanego na podstawie Karty Polaka;

Теж дуже добре, тішусь за цю категорію людей. 

А ще пункт про те, що термін перебування в Польщі для отримання громадянства для тих, хто має Kartę Stałego Pobytu по походженню, або Карті Поляка, скорочується з 2-ох років до одного:

7)  cudzoziemca przebywającego nieprzerwanie na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej co najmniej od roku na podstawie zezwolenia na pobyt stały, które uzyskał w związku z polskim pochodzeniem lub posiadaną Kartą Polaka.

І власникам Карти Поляка подання на громадянство та Pobyt Stały нічого не коштуватиме, але екзамен з польської мови на громадянство ніхто не відміняє, принаймні в цьому законі нічого не вказано з цього приводу.

То десь в середині тексту я ті всі родзинки познаходив. Хоч і не всі описав тут, бо пізно вже, рано вставати. Раджу всім, хто має Карту Поляка чи має намір її вибороти, почитати детально зміни, порівнявши зі старими текстами законів. Нижче будуть лінки.

Але, після весілля, приходить похмілля. Я таки повернувся до початку і тексту. І що я там знайшов?! А ось що:

Art. 1. W ustawie z dnia 7 września 2007 r. o Karcie Polaka (Dz. U. z 2014 r. poz. 1187 oraz z 2015 r. poz. 1274) wprowadza się następujące zmiany:

1) w art. 2 w ust. 1: 

...

b) w pkt 3 kropkę zastępuje się średnikiem i dodaje się pkt 4 w brzmieniu: „4) złoży oświadczenie, że ona lub jej wstępni nie repatriowali się lub nie zostali repatriowani z terytorium Rzeczypospolitej Polskiej albo Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej, na podstawie umów repatriacyjnych zawartych w latach 1944–1957 przez Rzeczpospolitą Polską albo przez Polską Rzeczpospolitą Ludową z Białoruską Socjalistyczną Republiką Radziecką, Ukraińską Socjalistyczną Republiką Radziecką, Litewską Socjalistyczną Republiką Radziecką i Związkiem Socjalistycznych Republik Radzieckich, do jednego z państw będących stroną tych umów.”; 

Червоним кольором виділив я. Отож art,2 ust.1 закону остаточно матиме такий вигляд:

Art. 2. 1. Karta Polaka może być przyznana osobie, która deklaruje przynależność do Narodu Polskiego i spełni łącznie następujące warunki:

1. wykaże swój związek z polskością przez przynajmniej podstawową znajomość języka polskiego, który uważa za język ojczysty, oraz znajomość i kultywowanie polskich tradycji i zwyczajów;
2. w obecności konsula Rzeczypospolitej Polskiej, zwanego dalej „konsulem”, lub upoważnionego pracownika organizacji, o której mowa w art. 15 ust. 1, złoży pisemną deklarację przynależności do Narodu Polskiego;
3. wykaże, że jest narodowości polskiej lub posiadała obywatelstwo polskie, lub co najmniej jedno z jej rodziców lub dziadków albo dwoje pradziadków było narodowości polskiej lub posiadało obywatelstwo polskie, albo przedstawi zaświadczenie organizacji polskiej lub polonijnej działającej na terenie jednego z państw, o których mowa w ust. 2, potwierdzające aktywne zaangażowanie w działalność na rzecz języka i kultury polskiej lub polskiej mniejszości narodowej przez okres co najmniej ostatnich trzech lat;
4. złoży oświadczenie, że ona lub jej wstępni nie repatriowali się lub nie zostali repatriowani z terytorium Rzeczypospolitej Polskiej albo Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej, na podstawie umów repatriacyjnych zawartych w latach 1944–1957 przez Rzeczpospolitą Polską albo przez Polską Rzeczpospolitą Ludową z Białoruską Socjalistyczną Republiką Radziecką, Ukraińską Socjalistyczną Republiką Radziecką, Litewską Socjalistyczną Republiką Radziecką i Związkiem Socjalistycznych Republik Radzieckich, do jednego z państw będących stroną tych umów.

Online translate Вам в допомогу. Але, якщо геть коротко, бо пізно вже, писав вище, то новим четвертим пунктом, бо виконання його йде через "і", а не "або", вони відсікають масив вимушених переселенців 1944-1957рр з Польщі до БРСБ, УРСР, ЛРСР та СРСР в цілому, котрі не зможуть довести польське походження. А це ой як важко, повірте мені! Скажу більше, не всі тутешні поляки згідно вимог ужендів могли б довести свою польськість, але вони хороші, бо "народились там, де треба".

Отож, як підсумок коротенького, але, на мою думку, влучного аналізу, котрого ніде не зустрічав - отримати Карту Поляка стане важче. Але, хто вже володіє нею, або вдасться заволодіти, то буде мати певні привілеї.

Якщо глибоко помилився з висновком, прошу мене виправити. Я тільки втішусь своїй хибі.

Links:
USTAWA z dnia 13 maja 2016 r. o zmianie ustawy o Karcie Polaka oraz niektórych innych ustaw
Ustawa z dnia 7 września 2007 r. o Karcie Polaka
Ustawa z dnia 12 grudnia 2013 r. o cudzoziemcach
Ustawa z dnia 2 kwietnia 2009 r. o obywatelstwie polskim
Ustawa z dnia 16 listopada 2006 r. o opłacie skarbowej

UPDATE [2016-06-28]:
Знайшов в тенетах інтерпретацію, що власникам Карти Поляка не потрібно платити за wniosek на Kartę Stałego Pobytu. Шкода, але це не так. Звільнення від оплати є тільки на wniosek на громадянство. Підтвердження:
Ustawa z dnia 16 listopada 2006 r. o opłacie skarbowej
с.32, додано пункт <3):

3. Zezwolenie na pobyt stały 640 zł zezwolenie udzielane: 

1) członkowi najbliższej rodziny repatrianta 

2) cudzoziemcowi, któremu udzielono azylu 

<3) posiadaczowi Karty Polaka, zamierzającemu osiedlić się na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej na stałe>  

UPDATE [2016-06-28*]:
Хоча ні, "люб'язні" друзі-білоруси вказали на помилку. Тому - таки безкоштовно. Що ж, тішуся з того.

Генеалогічний пошук в Польщі

Well begun is half done - єдина корисна річ, котру отримав в одному з спам-листів. Схоже, там працюють непогані спеціалісти. Адже важливо людину змусити відкрити той лист, заголовок якого вабить лаконічністю та перспективою, хоч і розмитий тематично. Але нам це підходить для чергової публікації.

В Польщі особисто мною був помічений факт такої собі культурної шляхтецької гордині поміж поляків похилого віку. Часто можна почути, що "от я корінна Варшав'янка, а вони от тут понаїхали...". Під час споглядання одного з багатьох марафонів, мав щастя стояти поруч із одною парою похилого віку. Боже, як же вони сі тішили, коли повз них пробігав учасник в футболці, напис якої свідчив про його варшавську кров, або хоча б тривале експлуатування каналізації цього міста. Але вистачило пробігти повз них якомусь темношкірому, як міміка миттєво змінювалась, а дідусь і взагалі дозволяв собі расистські випадки, імітуючи звуки мавпи. Пам'ятники чи пам'ятнички на кожному кроці, у костелах пам'ятні таблички з іменами загиблих в тих чи інших подіях, в транспорті сторіночки історії, в яких часом і українці з'являються, щоправда у якості поліцаїв колаборантів - посібників німців. Це не ображає і не дратує, а засмучує, бо у нас на цьому місці фіга. Тому і маємо фіги в інших місцях. Але пояснення цьому є - у комсомольців, котрі при владі всі роки незалежності, початок історії, як і в росіян - коли, вибачте, наробив купу, відтоді й почався відлік, навіть, якщо купа впала на золоту монету. От і комсомольці шанують тільки часи, коли їхні батьки-комуністи збагатились за чийсь рахунок чи, навіть, життя.

Щоправда, треба погодитись з тим, що українці ментально, зрозуміло, відрізняються від поляків, ну, і, дякувати Богу, від росіян. Українці багато працювали, працюють і будуть працювати. Ми, наче воли цілої Европи, якщо дещо перебільшити. Це й одна з причин, чому поляки бояться наших заробітчан, бо вони будують Україну в Польщі. Але одну річ я збагнув саме перебуваючи тут. Що це шанування поколінь минувших є дуже важливим зміцнюючим фактором для поколінь прийдешніх через покоління сучасні. Це, якщо хочете, клей часу. Хоч і пізно особисто я перетравив цю істину, не вважаю, що запізно. Хочу й своїх дітей простимулювати взяти участь у цьому сімейному проекті побудови генеалогії. Адже, вивчаючи минуле своїх дідусів та бабусь, вони самі захочуть, аби їхні діти та внуки їх розпитували про життя. А для цього треба щось зробити добре і не зробити злого. Тому, сподіваюсь та молюсь, щоб вони дотримувались певного вектору в своєму житті. 

По великому рахунку, мені з пошуком документів пощастило. Моя двоєрідна сестра зробила титанічну роботу ще кілька років до мого приїзду. Вона здійснювала пошуки старим перевіреним способом - безпосереднім зверненням. Поїхала вона до села, звідки наші дідо та баба були, знайшла родичів, котрі перелякались її приїзду, мабуть, вважаючи, що вона розпочне якісь процеси відшкодування майна. Принаймні, так я гадаю, що суть була в тому. Потім вона поїхала до Urzędu Stanu Cywilnego w Leżajsku, де їй вдалось віднайти значну кількість документів.

Я ж, як людина лінива та трішки більше просунута в технологіях, писав багато мейлів, просто бомбардуючи різноманітні уженди та архіви. Мене здивувало, що у переважній більшості я отримував відповіді. Інколи це були сухі відписки, інколи з затримками, але практично завжди отримав.

З чого почати? Важливо знати, в якій місцевості жила людина. Шукаємо цю місцевість в інтернеті. Потім визначаємо urząd gminy, urząd stanu cywilnego, archiwum тощо. Тоді пишемо культурного листа чи мейла з обов'язковим вказанням зворотньої поштової адреси до кореспонденції. Не знаю, чи до України будуть відсилати листи, але спробувати можна.

Я, наприклад, писав сюди:

Archiwum Państwowe w Rzeszowie
Archiwum Państwowe w Przemyślu
Urząd Miejski w Leżajsku
Urząd Gminy Stary Dzików

Саме в Archiwum Państwowe w Rzeszowie я знайшов документ справи, коли відбирали dowody osobiste (kenkarty). Оплатив тільки 10 zł зі 2-і сторінки фотокопій.

З Urząd Miejski w Leżajsku отримав безкоштовно цілий пакет документів, склавши лише заявку без жодних документів, котрі підтверджують родинний зв'язок:

Wniosek do USC w Leżajsku

Взагалі, я найбільше в захопленні від цього уженду, він для мене є взірцевим серед усіх, з котрими мав справу. Завжди відповідали конкретно і швидко. Дуже адекватні там працівники. Велике їм дякую, якщо вони читають мій блог. )))

Інша справа була, коли писав подібний запит Urząd Gminy Stary Dzików на родичів дружини. Пан уженднік змусив мене вислати йому купу паперів (близько 16 сторінок), котрі підтверджують родинний зв'язок моєї дружини:

а) копії паспорту закордонного;
б) копія свідоцтва про народження;
в) переклад на польську свідоцтва про народження, добре хоч не przysięgłe, то я сам переклад зробив;
г) копії свідоцтва про одруження - бо відбулась зміна прізвища;
д) переклад на польську свідоцтва про одруження - аналогічно сам робив.

Важливо: потрібно вказувати точну дату народження та місце проживання. Не скажу, що це критично, але вони вимагають і це збільшує ймовірність позитивного вишукування. У випадку моєї дружини, то дати виявились у всіх відмінними від тих, за котрими жили її мама, тато, баба та дідо. У всіх, то просто makabra.

Отож, у Stary Dzików таки видали 3-и документи:

1. odpis skrócony aktu małżeństwa діда та баби;
2. odpis skrócony aktu urodzenia тата;
3. odpis skrócony aktu urodzenia мами.

Але одне але: за кожен документ пан з мене збив по 22 zł. Хоч я йому надіслав аналогічну заявку як до Leżajska. 

Висновок один: а) різне трактування законів і\та б) компетенція самих ужендніків.

До архівів теж писав мейли, але по-різному отримував відповіді. З Rzeszowa мейлом, а з Przemyśla - поштою. Спочатку було дивно, бо пишеш мейл, чекаєш тривалий час - ніц. А тут раз і приходить паперова відповідь. Таке собі єднання матеріального й нематеріального. І приємно. А ще з Rzeszowa переслали мій запит до Przemyśla:

Пересилання запиту з одного архіву до іншого

Звісно, з Przemyśla я вже нічого не отримав, бо до того мій аналогічний запит безпосередньо до них вони опрацювали. Власне, отримав від них листи, що нічого не знайшли:

Відповідь з Archiwum Państwowe w Przemyślu

Файний такий лист, з кольоровим гербом. А якщо серйозно, то і відсутність позитивної інформації збагатила мене іншими 2-а цікавими фактами:

1) можна у них працювати в архіві і самому шукати інформацію (обов'язково скористаюсь у майбутньому, коли нагромаджу дані з пункту #2);
2) в кінці вказали інтернет-системи, де можна шукати інформацію.

Другий пункт викликав у мене інтерес, от я і поштурмував пошуковиком. І знайшов суперський ресурс Wyszukiwarka materiałów zdigitalizowanych. Тут є скани з багатьох джерел. Щоправда, є прогалини. Не знаю, чим зумовлені, чи відсутністю документів, чи ще не опрацюванням їх. Побачимо. Я опрацював незначну частину з тих документів, що є там і цікавлять мене. І наразі маю 106 збережених сканів. Але, у зв'язку із цією часовою прогалиною, треба буде дедуктивно визначати далеких родичів. У всякому випадку, імена та прізвища усіх дідів та бабць моїх діда та бабці я вже маю, дати народження деяких з них і, навіть, ще їх батьків імена. Це допомогло мені заповнити потім запит на підтвердження їхнього громадянства - було вже мало незаповнених пунктів. Ось приклад сторінки aktu z księgi:

Скан сторінки aktu z księgi

Звісно, якість буває різною. Інколи почерк читабельний, інколи гірший. А ще варто звернути увагу, що імена записані латиницею. Я інколи користуюсь цим ресурсом для пошуку наших аналогів: 20,000 NAMES.

Можна ще спробувати щось тут знайти. Якісь поради є тут, але не пам'ятаю які: Porady praktyczne dla osób rozpoczynających poszukiwania genealogiczne w Archiwum Głównym Akt Dawnych.

Є ще такий онлайновий пошуковий сайт:
http://www.geneszukacz.genealodzy.pl/

Отож, в якості підсумування. Треба володіти іменами, прізвищами (дівочими в тому числі), датами народження та місцем проживання (народження). Якщо чогось немає не варто опускати руки, а все одно організовувати інтелектуальну атаку на польські інституції - вони за свою роботу отримують гроші й з Unii Europejskiej в тому числі. Вони напишуть, чого їм не вистачає для успішного пошуку. Не варто очікувати відповіді "на вчора", треба попивати чай з м'яти час від часу, нікуди від цього не дінешся.

Імовірно, хтось має свій досвід пошуку інформації в Польських інституціях. Прохання поділитись, не тримати під подушкою, Вам це не допоможе, як і тим, кому Вам шкода подати її.

І наостанок - хай щастить у пошуках! Пишіть коментарі та питання під публікаціями. Я щось міг пропустити, або не описати в силу втоми від вікендового відпочинку.

UPDATE [2016-06-05]
Мало не забув дуже важливу річ. В USC w Leżajsku пані мені повідомила таку річ, що у них періоди зберігання документів. І для актів про народження - це 100 років, а про одруження - 70 років. Оскільки я робив запит у 2015-у, то мені ще пощастило отримати акт про одруження 1935-го року. Не пам'ятаю точно, куди вони потім їх передають. Але, гадаю, у архіви. І чи передають взагалі, чи то просто стосується процесу видавання актів. Але ось так тікає годинник, niestety.

UPDATE [2017-04-03]
Не знаю, чи наберусь коли-небудь сили написати цілу публікацію про цей мій досвід, бо то не надто важливо і не дало результату. У серпні 2016-го я подав вньосек до IPN (Instytut Pamięci Narodowej). Хотів, аби вони віднайшли ті, відібрані у моїх діда й бабці, кенкарти, чи доводи особісті. Адже десь вони мали зберігатись, якщо їх, звісно, не знищили, аби обрубати історичний корінь. Процедура подачі проста, вньосек є в них на сайті. Після 6-и місяців отримав повідомлення про продовження ще на місяць розгляду справи, а по тому місяці - відповідь, що нічого не знайшли. Шкода.
Може, комусь вдалось віднайти такі документи, котрі відбирали при виселенні? Поділіться, й Вам віддасться сторицею, якщо не тут, то там. А, якщо не там, то ніде, тобто всюди.